9 березня. Річниця двох пророків

Думаю, що не помилюся, якщо припущу, що всі ми хоча б один раз бачили символ інь-ян. Ну, той самий чорно-білий «китайський кружечок», який кілька років тому красувався на половині всіх татуювань і в кожному закладі, що хотів справити враження «східного».

Взагалі, цей символ – дуже цікавий, і його популярність в масовій культурі є абсолютно виправданою, хоч деякі його сучасні сенси дуже здивували давньокитайських даосів. Але ключове значення лишається незмінним – гармонія протилежностей. Життя і смерть, чоловік і жінка, темрява та світло, біле і чорне – все має перебувати в балансі, все одне одному – половина.

І я дуже люблю знаходити подібні «інь-янізми» серед явищ та людей, що мене оточують.

Тож сьогодні запрошую вас в подорож по історіях двох людей. Двох геніїв, протилежних настільки, що, порівнявши їх, важко не помітити, що вони чимось неймовірно схожі. Сьогодні – про Тараса Григоровича Шевченка та Чарльзі Буковські.

Протилежність 1. «Подивіться на…»

Щоб почати рятувати світ, треба

рятувати окремо кожну людину, одну за одною.

Рятувати всіх – це романтизм або політика

Ч. Буковські

Ще у школі, коли я читав твори Кобзаря, я звернув увагу на одну особливість його творчості, яку можна описати простим питанням: «А де тут, власне, сам Тарас»? Іншими словами, я помітив, що Шевченко майже ніколи у своїй творчості не говорить «від себе». Звісно, такі твори є, деякі з них навіть мають певний культовий статус, але якщо ми порівняємо їх кількість, то побачимо, що в переважній більшості поезій Шевченко – це голос зі сторони. Він спостерігач, оповідач і наставник, що підказує нам, читачам, що саме ми маємо побачити, відчути, зрозуміти та робити. Він прямо виховує читача, каже: «Подивіться на себе. Якщо вам не подобається, то ось, що вам треба робити», але при цьому часто складається враження, що він відділяє себе від інших, ніби сам він позбавлений слабкостей та недоліків, у яких звинувачує нас.

Водночас Буковські діє інакше. Він ні до чого не закликає і не хоче нічому вчити. Він просто живе у своєму творі, такий, який є, зі своїм багажем проблем, комплексів та страхів. Йому ніби абсолютно байдуже, хто і що про нього подумає, він не хоче бути ні для кого авторитетом. Але він – діяч, він – ключова особа твору, він – елемент трьохспального ліжка, без якого неможлива жодна дія. І, ніби кажучи: «Подивіться на мене. Якщо вам не подобається, то не робіть так, як робив я».

Там, де Шевченко звертається до «всіх», Буковські звертається до «тебе».

Протилежність 2. Романтизм-Реалізм

В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля

Т. Шевченко

Тут мова піде не про літературні течії, а про світосприйняття. Шевченко – абсолютний романтик, що вірить в краще, сподівається на краще і хоче бачити найкраще в усьому, що його оточує. Навіть в найскладніші моменти свого життя, в засланні, у в'язниці чи коли з нього сміялась інтелігенція Петербурга, він намагався зберігати якийсь оптимізм та надію. Постійні заклики до волі, до розвитку, до повстання, наївні, але щирі, сповнені чогось байронівського – вся його творчість сповнена романтизму. Навіть певна ідеалізація України та українців – зайвий камінець на ваги цієї позиції.

Буковські ж, навпаки, тотальний реаліст. Він – філософ зі школи циніків і його цинізм проникає всюди. Ніякого світла, ніяких перспектив, лише рутина, повсякденність, морок та поступова деградація особистості. Ніякої ідеалізації США, навпаки, письменник висвітлить всі найогидніші, найтемніші та найпотаємніші нариви на шкірі суспільства та індивідууму і буде з насолодою вскривати їх на наших очах.

І там, де Шевченко закликає боротися за волю і розвиток, Буковські з гіркотою відповідає: «А нащо? От, я, вільна і розвинена людина. Хіба я щасливий?» А потім цинічно б'є в найпотаємніше: «А чи існує ця ваша воля взагалі?»

Протилежність 3. Стоїцизм та гедонізм

Борітеся – поборете. Вам Бог помагає

Т. Шевченко

Всю філософію обох письменників можна описати одним реченням: «Світ – жахливий, несправедливий та сповнений поганих речей. Тому ми маємо долати всі ці перешкоди на шляху до вищої мети, волі та процвітання»«Світ – жахливий, несправедливий та сповнений поганих речей. То який сенс себе взагалі в чомусь обмежувати? Заради чого? Вищої мети? А хіба є щось вище, ніж бути щасливим тут і зараз?

В обох цих позицій є свої сильні та слабкі сторони, але, власне, вони є відображенням світогляду та життєвого шляху обох письменників. Це – їхній кодекс, їхня мораль та принципи.

Протилежність 4. Така різна самотність

Я занадто погана людина, щоб сподіватися

на взаємне кохання

Ч. Буковські

І Шевченко, і Буковські вважали себе дуже самотніми людьми, але якщо копнути глибше, то ми побачимо, що корені, прояви та, що головне, ставлення до цього в митців дуже різне.

Для Шевченка самотність – це в'язниця. Бути позбавленим рідних людей, перебувати в середовищі тих, хто не поважає тебе та твої цінності, намагатися бути «своїм», але розуміти, що виходить дуже погано, боротися із самим собою, сумувати за Батьківщиною – все це самотність Шевченка. По суті Шевченко сам, бо він занадто випередив свій час, він занадто розумний, занадто талановитий та занадто розвинений. І він сам це розуміє, тому і ставить себе постійно в роль наставника та вчителя моралі.

Буковські – соціопат. Він – неприємний дід-алкоголік з сусідньої квартири, який не любить людей просто тому, що не любить людей. Для нього відлюдність – форма антидепресанту, йому так простіше жити. Просто сидіти вдома, попивати дешевий алкоголь і писати депресивні тексти – йому більше нічого і не треба. «Я не пишаюся своєю самотністю, але я залежний від неї» - найкращий опис його особистості. Тобто якщо Шевченко – в'язень у камері-одиночці, то Буковскі – монах-відлюдник в своїй келії. Обидва – самі, але так по-різному…

Такі протилежні. Один – іконописний митець та мученик за волю народу, борець з імперським режимом, приклад для наслідування та національний герой. Інший – сусід-затворник, хворий на алкоголізм та хронічну депресію, цинік, що не вірить ні у що і, ні в кого, найгірший приклад для молоді з усіх можливих. Одним захоплювалися при житті та ставлять пам'ятники нащадки, інший і не шукав слави, а пам'ятник йому всього один – його власний, на кладовищі. Один написав «Заповіт», де написано «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте», а на надгробку іншого написано «Don’t try». Але, коли я про них думаю, то вони в моїй свідомості поєднуються в один символ інь-ян, в гармонію, баланс та якусь містичну єдність, ніби одного не можна сприймати без іншого.

Тож, можливо, це просто збіг, що один з них помер в ту ж дату, коли народився інший. Але, чесно, я в збіги не вірю…

09.03.2025                                                                     

Автор: Олег Кліщ, 103ФІЛ