Будуй в собі той нездоланний стержень

Будуй в собі той нездоланний стержень,

Що проліском заквітчує весну,

У цих місцях нема серцям обмежень -

Вони підтримують всі душі у війну.

Викреслюй ніжно на папері ноти,

Які не грають більше скрипалі...

Україна буде жити доти,

Доки за ней співають солов'ї.

Випалюй духом меж людей утому.

Лиш віра в поміч у такі часи,

І ні на що ніц не промінюй мову.

Її в казках онукам подаси.

Закуй в облавах ті прокляті душі,

Що у Дніпрі хотіли мить хвости...

Вони є скрізь: у морі і на суші,

Та їм лиш соняхом у попелі рости.

Нас не здолають урагани злії,

Нас не спалить мільйонами ракет,

Вони задумали, що лúшили нас "Мрії",

А ми ж лиш підгострили свій стилет.

У світі не існує більший спротив

Як прагнення народу жить

І Україна буде жити доти,

Доки ми будемо її любить.

За нашими плечима цілий всесвіт,

За їхніми - розвали й німота,

Не подорозі галагини бесід,

Коли в одного руська сліпота.

Нам запалили жаром "красным" небо,

Кати не знали, що горітимуть самі,

З усіх усюд "Ласкаво просимо до пекла"

Раби завжди вмирають у ярмі...

Авторка: Анастасія Крохмалюк