.png)
Будуй в собі той нездоланний стержень,
Що проліском заквітчує весну,
У цих місцях нема серцям обмежень -
Вони підтримують всі душі у війну.
Викреслюй ніжно на папері ноти,
Які не грають більше скрипалі...
Україна буде жити доти,
Доки за ней співають солов'ї.
Випалюй духом меж людей утому.
Лиш віра в поміч у такі часи,
І ні на що ніц не промінюй мову.
Її в казках онукам подаси.
Закуй в облавах ті прокляті душі,
Що у Дніпрі хотіли мить хвости...
Вони є скрізь: у морі і на суші,
Та їм лиш соняхом у попелі рости.
Нас не здолають урагани злії,
Нас не спалить мільйонами ракет,
Вони задумали, що лúшили нас "Мрії",
А ми ж лиш підгострили свій стилет.
У світі не існує більший спротив
Як прагнення народу жить
І Україна буде жити доти,
Доки ми будемо її любить.
За нашими плечима цілий всесвіт,
За їхніми - розвали й німота,
Не подорозі галагини бесід,
Коли в одного руська сліпота.
Нам запалили жаром "красным" небо,
Кати не знали, що горітимуть самі,
З усіх усюд "Ласкаво просимо до пекла"
Раби завжди вмирають у ярмі...
Авторка: Анастасія Крохмалюк