Гостинці від Миколая: дорослі теж хочуть!

«Ти ж уже доросла, - нещодавно сказала мені бабуся. – Тобі 18 років. Може, досить чекати на подарунки від Миколая?» «Як так?» - подумала я.

Два роки тому в це ж запитальне речення оформилось моє міркування про те, що дорослі не отримують подарунки на свято Миколая. Маю сказати, тоді я себе до дорослих не зараховувала (власне, зараз теж). Себто йшлося про батьків. Ситуація вимальовувалася така: батьки роблять подарунки дітям, але не роблять одне одному, і діти батькам не роблять також. Ви не вбачаєте в цьому несправедливості? Я от побачила. І навіть вдалася до рішучих дій!

Два роки тому я стала для своїх батьків Святим Миколаєм у подобі Анни Андріївни. І я збираюся продовжувати подарункову традицію і надалі! До чого закликаю всіх.

Але спершу розберімося, як же славнозвісний Миколай почав асоціюватися тільки з подарунками слухняним діточкам!

Згідно з історичними даними (чи вони достатньо достовірні – хто зна, але будемо вважати, що так), Миколай, тоді ще не святий, дійсно жив колись на цьому світі. Конкретніше – на початку нашої ери на території сучасної Туреччини. І прославився він через те, що весь свій спадок витратив на допомогу нужденним, причому допомагав їм цілком таємно, ледь-ледь його вистежили. Звісно, цим перелік добрих справ Миколая не обмежується, але нас, як пам’ятаємо, цікавлять речі матеріальні, а саме – подарунки.

Подейкують, що традиція дарувати щось дітям у день вшанування Миколая виникла в середньовічній Німеччині. З цим же пов’язана легенда про трьох сестер, з якими ніхто не хотів одружуватися через їхню бідність, аж тут на допомогу поспішив Миколай і все виправив. Він подарував сестрам золото: закинув мішечки в димар, а вони вже випадково потрапили в шкарпетки, які сушилися біля вогню. Знайома історія, чи не так? Але навіть не знаю, чи зараз хтось отримує подарунки у шкарпетках (у моїй родині заведено цінності ховати під подушку). До речі, я зацікавилася питанням місця подарунків і виявила таке: Західна Україна, мовляв, знаходить свої гостинці у черевичках або шкарпетках, а от Східна – під подушкою.

То що ж там з дітьми? Інтернет каже мені, що в Україні свято Миколая стало дитячим у 19 ст., коли в Галичині вповні розвинулося шкільництво. Але тоді це свято мало скидалося на ту подарункову феєрію, що є зараз: учні мали неабияк попрацювати, щоб заслужити приємний бонус. Проводили навіть конкурси та змагання!

Також варто згадати, що у західних країнах образ Миколая трансформувався в образ Санта Клауса – тобто фактично в радянський період саме Миколая у нас замінили Дідом Морозом. Принаймні намагалися. Адже, як бачимо, Миколай так і не зник, натомість Дід Мороз лишився. І знову ж таки, що об’єднує і Санту, і Мороза? Традиція заохочувати подарунками дітей.

Наші батьки, бабусі і дідусі цього варті, так! Тому якщо ви й досі їх не привітали, гайда обирати подаруночки найріднішим просто зараз.

Авторка: Анна Волоконська