Даруй

Давай відчинимо двері в зимову казку:

З голови до ніг –

Мороз.

У сяйві ліхтарів –

Сніг.

Десь щирим відгуком мамина ласка,

Вбирання ялинки,

Сніжки,

Бенгальські вогні,

Сміх.

Ще ледь-ледь почекай –

В дорозі уже Святий Миколай.

Ти віру у мрію свою запали

І живи,

Гори,

Твори,

Бажай.

Даруй. Кохай. Прощай.

Принеси, прошу, принеси мені добро,

Я не про дари з симпатичними бантиками, ні,

Подаруй, прошу, подаруй мені тепло.

В холодні зимові вечори

Окутатись у тіні,

Сховатись в заметілі.

Мороз не ляка тих,

В кого серце гріє,

І кого…

Іскристими в очах вогнями,

Правдивими в тиші словами

Міцно, тепло обійми,

Щирістю душі пригорни.

Будь ласка,

Подаруй

Близьким своїм,

Чужим,

Перехожим –

Всім

Зимову казку.

Авторка: Вікторія Сторожук