.png)
Інтерв’ю з Іванною Кобєлєвою
Для того, щоб знати українську мову, потрібні і люди, які цьому їй навчають. У День писемності і мови ми поговорили зі співзасновницею ініціативи «Навчай українською», редакторкою Порталу мовної політики Іванною Кобєлєвою. Детальніше – у нашому матеріалі.
Хотілося б розпочати з питання про ініціативу «Навчай українською», у якій ви є комунікаційною менеджеркою. Скажіть, якою зараз є тенденція до вивчення і викладання українською мовою?
Ми запустили перший тритижневий челендж із вивчення української мови для викладачів позашкілля рік тому, на День української мови та писемності. Перед цим наші волонтери провели опитування щодо мови викладання в різних дитячих центрах та гуртках (комунальних і приватних) у п’яти великих містах України - Києві, Дніпрі, Харкові, Одесі і Запоріжжі, всього опитали понад 200 гуртків. Ситуація була плачевна: частка гуртків, у яких усі заняття проводяться українською – близько 15% (у Києві – 16%, у Харкові – 8%). Тоді у челенджі взяло участь кілька сотень учасників, з яких близько пів сотні перейшло на українську мову викладання.
Ситуація змінилась після 16 січня 2021 року, коли набула чинності стаття 30 мовного закону про сферу послуг. Приватні гуртки надають освітні послуги, які тепер мають бути українською. А державні заклади, звичайно, теж мають проводити навчання українською, про це чітко вказано в законі про освіту. Тож коли ми анонсували другий челендж “Навчай українською” для викладачів позашкілля у квітні, у нас був аншлаг. Так само дуже багато охочих взяти участь у третьому челенджі, який розпочався 5 листопада.
Протягом 21 дня ми даємо навчальні матеріали, завдання, вебінари та практикуми, методологічну та психологічну підтримку, термінологію - все це має допомогти освітянам перейти на українську мову викладання.
На моє суб’єктивне враження, ситуація в Києві трохи покращується - перш за все, за рахунок активних батьків, які шукають гуртки, де викладають українською, або ж просять тренерів говорити на занятті державною. У Запоріжжі та Херсоні - дуже важко знайти гурток українською. У цій ситуації дуже важлива активність батьків.
Яким є Ваше ставлення до того, що у навчальних закладах України (як у школах, так і у ВНЗ) є викладачі, які послуговуються російською під час навчального процесу? Яким чином можна вирішити цю проблему?
Викладачі у вишах мають викладати українською. У статті 48 закону "Про вищу освіту" чітко зазначено, що "Мовою освітнього процесу в закладах вищої освіти є державна мова". Також там вказано таке: “заклад вищої освіти має право прийняти рішення про викладання однієї, кількох або всіх дисциплін, виконання індивідуальних завдань та проведення контрольних заходів англійською мовою, за умови що усі здобувачі освіти, які вивчають відповідні дисципліни, володіють англійською мовою. У разі якщо є письмове звернення від одного чи більше студентів, заклад вищої освіти забезпечує переклад державною мовою”. Тож якщо викладач послуговується російською під час заняття, варто це зафіксувати на аудіо чи відео, щоб у вас були докази.
Я б радила студентам спочатку звернутися до адміністрації навчального закладу, проте може так статися, що нічого не відбудеться, тоді варто подавати скаргу Уповноваженому із захисту української мови або на Урядовий контакт центр. У скарзі потрібно чітко вказати навчальний заклад, прізвище викладача, описати ситуацію, що склалася. Якщо є, варто додати аудіо або відеодокази.
Студенти не повинні толерувати порушення мовного законодавства. І тут дуже добре було б, якби студенти підтримували одне одного, якщо складеться така ситуація і комусь таки доведеться наскаржитися, бо викладач не хоче принципово викладати українською мовою.
Зараз уряд всіляко сприяє переходу різних сфер життя на українську (наприклад, сфера обслуговування). Як Ви вважаєте, чи не запізно вони почали це робити (можливо, це варто було робити років 15-20 тому)?
Сфера послуг зараз у процесі переходу на українську мову, тому що 16 січня 2021 року набула чинності стаття 30 закону “Про забезпечення функціонування української мови як державної” про сферу послуг. Інші статті цього закону почали діяти теж нещодавно або ще набудуть чинності, тож ми ще очікуємо і пресу українською, і сайти. Себто вся ця українізація відбувається завдяки впровадженню мовному закону і зусиллям багатьох небайдужих. Перед цим, до 2018 року, був чинним ухвалений за Януковича мовний закон, який в народі називався русифікаторським законом Ківалова-Колесніченка. Скільки протестів було проти нього! Проте його скасували лише у 2018 році.
Чи запізно? Ні, звичайно. Чи нам варто рвати на собі волосся і нічого не робити, бо цього не зробили 20 років тому? Насправді всі ці роки дуже багато всього робилося. До прикладу, за Ющенка зробили обов’язковим дубляж фільмів українською. Декілька років тому рух “Відсіч” з українськими музикантами боровся за мовні квоти на радіо. Врешті, закон було ухвалено і - овва! - української музики на радіо з 5% стало більше 50%. Справа поширення української мови йде дуже важко. Кожен крок до поширення української - це зусилля дуже багатьох людей плюс сприятливі політичні обставини, а вони не завжди сприятливі.
Дуже рекомендую подивитися документальний серіал “Колапс. Як українці зруйнували імперію зла” про здобуття Україною незалежності. Думаю, ви зрозумієте, що люди робили дуже багато всього, однак і спротив був страшенний.
Українська мова досі переживає етап глобалізації, вбирає в себе запозичення з інших мов (наприклад, англійської). Це є загрозою для української мови?
Жодна жива мова не є чимось сталим і непорушним. Кожна мова вбирає в себе запозичення, адже з’являються нові сфери, нові технології. Мені подобається ідея підшуковувати українські відповідники для іншомовних слів, проте іноді важко обійтися без запозичення. Якщо можна вибирати - сказати “мурал” чи “стінопис”, то я оберу “стінопис”.
На мою думку, найбільшою загрозою для української мови є зросійщення. Англійська мова у нас не така поширена і не несе загрозу державності. Приклад становища білоруської мови в Білорусі дуже промовистий. Ми повинні постійно про це пам’ятати.
Багато українців у побуті послуговуються суржиком. Які ризики це несе для розвитку української мови та мовлення?
Часто те, що мовці називають суржиком, є українською мовою. Але вони страшно соромляться своєї говірки і переходять на російську мову, яка в них рясніє помилками. Чомусь говорити зовсім не літературною російською не соромно, а українською - соромно. Найсмішніше було, коли мені казали “аяяй”, бо почули кілька діалектних слів. І дуже сумно було, коли одна дівчина із Житомирщини після нашої розмови почала вибачатися за свою українську, яка начебто суржик, хоча насправді ні - вона говорила літературною мовою, хіба кілька слів забула, то вжила російські. То який відсоток російських слів має бути, щоб це вже був суржик? 10%? 20%? 50%?
Мені здається, що вся ця історія з поняттям “суржику” дуже нам нашкодила. Багато людей уявляють собі якусь “сферичну українську мову в вакуумі”, якою всі мають говорити, хоча є діалекти, молодіжний та професійний сленг, зрештою. Іноді буває дуже корисно зазирнути у словник і побачити, що якесь слово, подібне на російське, не є російським, як от “інтересний”. До речі, через суржик багато людей приходять з російської до української.
Під час челенджів “Навчай українською” ми працюємо із викладачами позашкілля, і вони вказують, що однією із перешкод на шляху до української мови викладання є страх помилок. Вони бояться помилитися. Кажуть, що їм соромно говорити “суржиком” (що б вони не вкладали в це поняття). Але коли ми вивчаємо якусь мову, то маємо пройти цей шлях помилок, інакше неможливо.
Дайте поради для наших студентів, як почати говорити українською і повністю на неї перейти.
Оточіть себе українським середовищем - фільмами, книжками, музикою. Просіть друзів спілкуватися з вами українською, адже гуртом легше долати мовний бар’єр. Ходіть на фестивалі, вечірки та різні події, де звучить українська. І ви відкриєте для себе український світ - прекрасний, багатий, з цікавими людьми і з крутими можливостями!
І кілька дуже конкретних порад:
1) зазирайте у словник, я рекомендую https://r2u.org.ua/
2) вкажіть у налаштування всіх своїх ґаджетів українську мову,
3) ґуґліть українською,
4)дивіться відео в YouTube українською або англійською. Ви ж знаєте алгоритми YouTube - подивитесь хоча би одне відео російською і за кілька днів всі рекомендовані відео будуть російською. Навіщо допомогати поширенню «русского мира»? Так отож.
Інтерв'ю брала Дарія Шерстюк