Ніхто й подумати не міг, що ця весна ось так почнеться

Ніхто й подумати не міг, що ця весна ось так почнеться.

Що від великої біди, за мить, увесь наш світ здригнеться.

Що в радість буде тиха ніч і мріятимемо про спокій.

Що ми опинимося враз у грі кривавій та жорстокій.

Що ми замінимо "люблю" на найпростішу фразу "як ти?"

Що у підвалі із дитям ховатиметься тепер мати.

А чи чекали, що колись прокинемося, бо стріляють.

Бо над будинками у небі ворожі літаки літають.

Чи знали ми, що порятунок дорівнює страшній війні.

Це все, можливо, відбувалось в чиємусь найстрашнішім сні.

Ніхто не думав, що вбивати на наші землі прийдуть знов.

Що нас захочуть "захищати", точніше проливати кров.

Заборонили нам радіти, заборонили щастя в нас.

Чому страждають малі діти? Чим розізлили вони вас?

Любов з'являється з любові. Війна породжує війну.

Ви завдали нам стільки болю. Ми обіцяєм повернуть.

01.03.22 Авторка: Софія Тарасовська