Ранобе «Три дні щастя» Суґару Міакі

Я – фанатка японської культури: перечитала багато різних манґ, передивилася чимало аніме та все більше занурювалася в японські традиції. Проте я ніколи не читала ранобе. Навіть не уявляла собі, що це таке і з чим їх «їдять».

І ось у стрічці Instagram мені трапився допис від видавництва «Мальопус» про передзамовлення ранобе «Три дні щастя». Прочитавши відгуки в інтернеті, я вирішила, що це чудова нагода познайомитися з цим жанром і водночас підтримати прекрасне українське видавництво.

Видавництво «Мальопус»

Почнемо з того, що таке ранобе?

Ранобе або лайт-новела – японські романи з ілюстраціями, основна цільова аудиторія яких – підлітки та молодь. Термін «Light Novel» пішов від англ. light (легкий, спрощений) та англ. novel (роман), що буквально значить «легкий роман», себто повість.

Стиль ілюстрацій в ранобе нагадує кадри манґи, але обсяг ілюстрацій відносно тексту дуже невеликий, тому ранобе відносять до прози, вважаючи еквівалентом молодіжної повісті. Твори часто адаптуються в манґу та аніме-серіал. Книги видаються в кишеньковому форматі зі сторінками «листівочного» розміру 10,5x15 см.

Про що це ранобе?

Що б обійтися без значних спойлерів, пройдусь поверхнево по сюжету. Головний герой, 20-річний Кусуноґі, веде безцільне та самотнє життя, сповнене бідності та розчарувань. Одного дня він дізнається про таємничий магазин, де можна продати роки власного життя за гроші. Сподіваючись отримати значну суму, він проходить оцінку, але дізнається шокуючу правду: його життя майже нічого не варте – всього 10 000 єн (близько 2914,44 гривні) за рік, адже він не стане кимось значущим, не залишить сліду в історії.

У відчаї він вирішує продати всі свої роки, окрім останніх трьох місяців, отримуючи за це лише 300 000 єн (~83269,84 гривень). Відтепер за ним має спостерігати загадкова дівчина, на ім'я Міяґе, яка стежитиме, щоб він не завдав шкоди собі чи іншим.

Спершу Кусуноґі сприймає свою нову «опікунку» байдуже, а вона залишається спокійною та доброзичливою. Він намагається знайти сенс у своїх останніх днях: повертається у рідне місто, де зустрічає подругу дитинства, в яку був закоханий та вони дали один одному обіцянку, що одружаться, якщо нікого не знайдуть. Але вона вже майже його не пам’ятає. Витрачає гроші на розваги, які не приносять справжньої радості, і поступово починає розуміти, що справжня цінність життя полягає не у великих досягненнях, а в простих щасливих моментах. У цей час він дедалі більше зближується з Міяґе, яка стає йому найдорожчою людиною.

Наближаючись до кінця своїх трьох місяців, Кусуноґі несподівано вирішує обміняти весь свій залишковий час всього на три дні, але провести їх так, щоб вони стали найщасливішими в його житті. У ці останні години він забуває про жаль і страх, відчуваючи справжнє щастя разом із Міяґе.

Фінал історії водночас трагічний і натхненний, залишаючи важливе питання: чи живемо ми так, щоб наше життя мало справжню цінність? «Три дні щастя» змушує замислитися, як ми витрачаємо свій час і чи не відкладаємо життя на потім.

Мої враження

Купила це ранобе, коли перебувала в депресивному стані. У мене вже не було ні мрій, ні цілей – лише саме існування. Тому, прочитавши опис ранобе, мені стало цікаво: як головний герой вкорочує собі віку таким нетиповим способом і що він робитиме далі?

Життя Кусонокі моментами нагадувало моє: єдиними захопленнями були музика та книги, і більше ніякого розвитку. Ненависть до всіх, відчуття невдахи, небажання щось змінювати у своєму житті, сподівання на якесь «чудо» – що ось завтра щось зміниться. Передбачення якоїсь ворожки з TikTok, гороскопи та інша нісенітниця.

Особливо сподобалася післямова автора, де він прямо висловився, що такі люди, як Кусонокі, – жалюгідні, бо лише ненавидять усе навколо, замість того щоб щось змінювати. Це змусило мене передивитись свій спосіб життя та почати його змінювати.

Як на мене, це ранобе націлене на людей, які перебувають у депресивному стані, ненавидять світ через свої проблеми й нічого не хочуть змінювати, бо не усвідомлюють цього або ж не хочуть усвідомлювати. Є над чим замислитися після прочитання, тому рекомендую.

 Авторка: Кароліна Железна, 407ВС