Дива бувають

День Святого Миколая – час, коли дива стають реальністю. Це свято передусім чекає дітвора, щоб за свою гарну поведінку отримати подарунок від Чудотворця. На жаль, з кожним роком я все більше переконуюсь, що разом із дитинством мене покидає і віра в диво. Проте кожного дорослого у святкову ніч навідує передчуття чогось світлого та дивовижного, хоча, зазвичай, нічого надзвичайного не відбувається. Проте минулорічне свято Святого Миколая змусило мене переконатися, що чудеса беззаперечно бувають!

Це саме та історія, яку я буду розповідати своїм дітям і онукам напередодні кожних новорічних свят, адже в ній є все: сльози і сміх, розчарування та радість, зневіра і надія, а найголовніше – святкове диво.

Отже, розпочну. Сім’я в мене невелика, окрім батьків та молодшої сестри, повноцінним членом нашої родини є песик Рижик, який і стане головним героєм цієї історії. Напередодні Дня Святого Миколая нарешті випав довгоочікуваний перший сніг, тому ми із сім’єю вирішили навідати парк, що неподалік нашого будинку. Усе було чудово. Коли раптом я помічаю, що Рижик, який ніколи далеко не відбігає, зник. Ми його шукали весь вечір, проте марно.

Наступного дня час було почати підготовку до Дня Святого Миколая, проте святкового настрою зовсім не було. Батьки розвішували оголошення містом з проханням допомогти знайти песика, а я разом із сестрою обдзвонювали знайомих із питанням, чи не бачив хтось Рижика, проте відповідь завжди була невтішною.

Ближче до вечора атмосфера вдома ставала все нестерпнішою, в очах батьків було розчарування, а моя молодша сестра дивилась у вікно і вірила, що ось-ось Рижик повернеться додому. Знаєте, в той час мені не потрібно було жодних подарунків від Святого Миколая, я просила лише одне: щоб Рижик повернувся додому.

Ранок 19 грудня і справді виявився святковий, адже ми прокинулися від гавкоту Рижика, який знайшов дорогу додому. Емоції, які переповнювали мене в той момент, не можна описати словами. Уся сім’я була надзвичайно щаслива, і весь ранок ми не могли повірити своєму щастю. Лише через пару годин від такої емоційної зустрічі прийшло усвідомлення, що сьогодні День Святого Миколая, а повернення Рижика – це ніщо інакше, аніж диво!

Ось така історія, яку я, мабуть, ніколи не зможу розповідати без сліз на очах. Проте вона навчила мене вірити в чудо, от і я вас закликаю берегти в собі дитину, яка, попри все, буде щиро чекати на диво.

Авторка: Марія Мірошник