ДРУГИЙ ПРО ПЕРШИЙ

Чи можемо ми змінити мовну ситуацію в нашій країні?

Цього року до нас вступили особливі Малишки. Чому особливі? Ні, не тільки тому, що карантинні.

Вони дивують.

Дивують своїм мисленням, позицією та оригінальністю.

По-особливому патріотичні, по-особливому відкриті, по-особливому прагнуть до більшого.

Ніби різниця рік між нами, але вони інші.

Ви можете в цьому впевнитися. Небайдужі Малишки мали змогу відповісти на декілька моїх запитань.

Запитання були однакові, але відповіді різні.

1. Як ти вважаєш, чи є різниця якою мовою розмовляти?

Селіванова Юлія 106 ФУА: Вважаю, що в громадських місцях потрібно віддавати перевагу державній мові.

Кузнецова Ольга, 102 СОУР: Мені здається, що різниця є. Усі мають розмовляти своєю мовою у своїй країні, бо без мови немає і держави.

Шморлівська Яна 109 ВС: Безумовно, є. Варто не забувати, де ти перебуваєш: в Україні - прошу українській надавати перевагу, у Польщі - польській, у Росії - російській...

Суха Дарія 106 ФУА: Я впевнена, що є. На мою думку, спілкування рідною мовою засвідчує повагу та відданість Батьківщині та її народу.

2. Чи була в твоєму житті історія, яка стала поштовхом перейти на українську? Якщо ні, то, може, ти прослідковував це в інших людях?

Селіванова Юлія 106 ФУА: «Поштовху» не було, просто ще років з 12 з‘явилося велике бажання розмовляти українською через любов до українських класиків.

Кузнецова Ольга 102 СОУР: Історії такої не було. Коли я вступила на факультет української філології, мені захотілося бути на одній хвилі зі студентами та викладачами і допомагати поширювати українську, адже у своєму житті я розмовляла суржиком, а це звучить некрасиво та й неправильно.

Шморлівська Яна 109 ВС: Усе своє свідоме життя розмовляю українською, адже народилася на Тернопільщині. Проте цікава історія трапилася з моєю подругою, котра родом із Хмельницької області. Вона говорила лише російською і часто наші діалоги містили непорозуміння. Проте одного разу я її запитала, чому не розмовляє державною мову, на що подруга відповіла, що, розмовляючи українською мовою, вона робить багато помилок. Тоді ж я вирішила їй допомогти. Після двох місяців щоденного спілкування, коли я їй допомагала та підтримувала, вона змогла вільно заговорити. Це було дуже приємно.

Суха Дарія 106 ФУА: Я завжди говорила українською, але зустрічала людей, які є громадянами України, але не розуміють української.

3. Чому ти обрав саме факультет української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка в НПУ імені М.П.Драгоманова?

Селіванова Юлія 106 ФУА: Ще задовго до 11 класу розуміла, що пов‘яжу своє життя з філологією, а саме цей факультет привернув мене до себе через те, що активна молодь факультету прагне поширювати українську серед інших, а я також прагну до цього.

Кузнецова Ольга 102 СОУР: Уся моя сім’я і я давно помітили, що моє життя точно не буде пов’язане з технічними науками, оскільки я люблю писати, щось вигадувати, та й гуманітарні предмети мені даються набагато легше. А НПУ імені М.П.Драгоманова здався мені хорошим навчальним закладом для здобуття та поглиблення знань української мови, літератури тощо.

Шморлівська Яна 109 ВС: Щодо факультету, то з 8 класу знала, що буде українська філологія (подобалося писати), а чому ВНЗ Драгоманова, бо малишки класні 💛 + педагогічний універ акцентує більше увагу на випуску кваліфікованих спеціалістів-педагогів.

Суха Дарія 106 ФУА: До ЗНО мене готувала випускниця цього факультету. Рівень її знань допоміг достойно скласти іспит з української мови (193 бали), а розповіді про привітних людей факультету пробудила в мені бажання обрати саме його.

4. Чи свідомо ти робив свій вибір? Чи ти розумів, що на факультеті будуть розмовляти лише українською?

Селіванова Юлія 106 ФУА: Робила цей вибір свідомо та розмовляла б лише українською, навіть якби вступила на інший факультет.

Кузнецова Ольга 102 СОУР: Так, звичайно. Я знала, куди йду. Це для мене не стало проблемою, а навпаки, я хотіла замінити свій суржик на українську.

Шморлівська Яна 109 ВС: Звичайно, що свідомо. Мені більше дивно, чому студенти вважають українську мовою села.

Суха Дарія 106 ФУА: Цей вибір я зробила самостійно. Мої близькі підтримали мене в цьому.

5. Ти не пошкодував, що опинився тут?

Селіванова Юлія 106 ФУА: Ні, мені подобаються і навчання, і активності, які, на жаль, обмежені карантином.

Кузнецова Ольга 102 СОУР: Ні, навіть незважаючи на кількість домашніх завдань. Я зрозуміла, що школа проти університету - це лише перші кроки.

Шморлівська Яна 109 ВС: Ні, у жодному разі. Тут так атмосферненько.

Суха Дарія 106 ФУА: Зовсім ні. Мені дуже подобається такий ритм життя і коло нових знайомих.

6. Як ти вважаєш, чи в наших силах змінити мовну ситуацію в країні? (враховуючи навчання і ставлення до цієї проблеми на факультеті української філології)

Селіванова Юлія 106 ФУА: Якщо діяти, можливо все.

Кузнецова 102 СОУР: Звичайно. Для того, щоб усі в Україні розмовляли своєю мовою, треба показати, що вона є найкращою. На мою думку, на нашому факультеті цим і займаються.

Шморлівська Яна 109 ВС: Тільки в наших силах. Мені дуже подобається, що і студенти, і викладачі контролюють це, захищають українську і допомагають у вивченні. Потрібно докласти чимало зусиль щодо зміни мовної ситуації, проте скажу словами Коко Шанель: «Усе в наших руках, тому їх не можна опускати».

Суха Дарія 106 ФУА: Я вважаю, що майбутнє країни в наших руках. Тільки спільними зусиллями ми зможемо повпливати на розвиток усіх сфер людської діяльності, особливо вживання української мови.

Мова - зброя нації, головна ознака ідентичности серед інших народів. Знаючи історію, ми знаєм теперішнє та майбутнє. Мова - головна історія, яку хочеться змінити на краще.

Відчувайте українську, плекайте рідну солов‘їну. А наші Малишки не дадуть пропасти!

Автор: Радченко Марія