ДРУГИЙ ПРО ПЕРШИЙ

Студент – це…

Студент у перші дні навчання – це клубок, сплетений із нервів. А що буде? А як буде? Які у мене будуть одногрупники? А викладачі? Чи буде цікаво? А якщо не буде? Чи правда, що у виші вчитися важче, ніж у школі? Врешті, чи ту саму, ідеальну для мене спеціальність я обрав або обрала?

На що цей клубок перетвориться потім – хто знає. Це залежить від відповідей на зазначені вище питання, зокрема на останнє, чи не найважливіше.

Ситуація №1: спеціальність обрано невдало, через те навчання нецікаве, викладачі люті (одногрупники, щоправда, можуть бути прийнятними). У такому разі клубок із нервів переходить в інший агрегатний стан і трансформується в чашу, повну нудьги. Ви точно бачили таких студентів: вони або майже не ходять на пари, або ходять із незадоволеними обличчями і бубонять щось про поганеньку систему освіти, жахливо складену програму, незручний розклад та все інше, що їм начебто заважає вчитися. Якщо ж чаша переповнюється, студент вибуває з гри в науку і відраховується.

Ситуація №2: спеціальність омріяна, навчання здебільшого приносить задоволення (але без мінусів не обійтися, ми ж всі це розуміємо), викладачі – досить адекватні персони. Тоді знервований клубочок переводить дух і стає монолітним пружним м’ячиком. Він відскакує від усіх негараздів і радо скаче далі у своїх справах. Такими є студенти, які щиро захоплюються тим, що вивчають, а не жаліються на складні завдання. Уявіть-но лише: хтось із них навіть свій вільний час може гаяти на поглиблення знань! Неймовірні люди, я вважаю.

Ситуація №3: потрібен диплом. Клубки з цієї категорії подібні до клубків з ситуації №1. Зазвичай такі люди стають студентами просто тому, що так треба. Можливо, так сказала мама («Іване, тебе без диплома на жодну нормальну роботу не візьмуть!»). А може, навіть і не казав ніхто, але в потенційного студента не вистачило сил на боротьбу зі стереотипом про необхідність вищої освіти. Звісно, завжди є шанс, що комусь, хто прийшов винятково за дипломом, раптово сподобається навчання. Проте я на це не сподівалася б. Тому вирок: у результаті метаморфоз отримуємо нові чаші, повні нудьги.

Відповідно до моїх спостережень, подібні перетворення відбуваються зі студентами упродовж першого курсу. За рік колишні абітурієнти починають більш-менш чітко уявляти, куди вони потрапили, що тут роблять і що з ними буде згодом. Тут важливо одне: дати собі час розібратися, а не забирати документи через тиждень після початку навчання, бо «не моє». За тиждень, місяць, і навіть семестр осягнути це досить важко. Хоча не буду сперечатися, комусь, можливо, вдалося.

І пам’ятаймо: студент – це той, хто вчиться. Вчиться, а не прикидається. Вчиться, а не ходить на пари раз на пів року, однак на кожній гулянці з’являється неодмінно. Адже «блаженство розуму – у знанні».

Авторка: Анна Волоконська