Зайти у зиму дитинно-босим

Усередині батька відбувалися духовні та художні відкриття. Мені було 7, коли він натхненно шукав початок скотчу, аби запакувати подарунок, який отримав дивовижне та героїчне поранення під час транспортування з магазину до гаража, а звідти - в машину, і лише опісля – в руки дитині, яка так палко з радісним сміхом забиратиме іграшку. Завтра свято - День святого Миколая.

Батько не цурався роботи святим. Батько взагалі нічого ніколи не цурався: тільки-но він брав у руки початок скотчу, то знову поринав в історії про далекі світи, натхненні почуття та буремні події. Тато прокидався рано і сідав малювати кульковою ручкою наше життя на шматках листків в записах, вдень задумливо дивився у вікно (ми якраз поверталися зі школи), а ввечері сідавпоруч і чаклував, розуміючи та люблячи нас. Ніби був тут завжди, і водночас не було такого чоловіка більше ніде.

Шукаючи зараз початок скотчу, враз відчує: завтра він стане синові ще більш близьким. Усередині гомоніли гармонія та внутрішній спокій, а світ був співзвучний з ритмічним шумом магістралей за вікном.

Поруч вмостилася я - і тут усе довкола рук батька затихло, та я просто усміхалася та сиділа збоку, доки усі його думки в цю ніч покривалися сухими квітами недавньої осені, а попіл, який падав з неба, змішувався з блискучими сніжинками. У цей вечір тато до болю рідний: у поглядах та думках надто багато всього того, що відбилося, закарбувалося назавжди. На кожному розі життя, на кожному кілометрі дороги, на кожній станції метро незабаром вже доросла «Я» захоче промовляти його слова.

Ще зовсім удосвіта, поки брат міцно спав, під ялинкою з’явився подарунок, тонесенько заклеєний скотчем. Батькові старання були дуже глибокими та багатогранними, проте так само дуже неоднозначними. Рідного тепло обіймає в цю мить брат і лише з роками молодший віднайде на листівці запис батька "шукати себе - шукати початок скотчу".

Авторка: Оксана Щур