.png)
Важко писати крізь тишу, коли навколо лунають звуки тривог, свисти ракет, вибухи. Вони вже ніби оселилися в наших свідомостях і час від часу дозволяють собі нас «тривожити». Гармонія, спокій та впевненість в майбутньому, які жили всередині кожного з нас, переформувались у дещо глобальніше й серйозніше. Наша свідомість зайнята набагато важливішими справами для країни. Хоча інколи й здається, що в часи захисту власної незалежности немає місця казці й диву, але нам необхідно це бачити й відчувати, а ще краще – створювати.
До 2022 року повноваження «Святого» обмежувались створенням казки та віри в диво для дітей і тих, хто всередині себе беріг дитячість, будучи дорослою людиною. Цьогорічний «Миколай» однозначно стане найбільш запам’ятовуваним. Бо тепер діти не просто чекають на подарунки, вони – стають Святими Миколаями.
Сьогодні ми завдячуємо цілісністю й незалежністю України нашим воїнам. Військові, будучи далеко від дому, так само як і раніше мріють про турботу та підтримку, хоча самі здатні підтримувати з надзвичайною силою і міццю.
Майже кожен українець долучився до здійснення мрій захисників. У них свої мрії, прості, на перший погляд, але такі потрібні. З приходом зими вони відчули те, як сильно гріють в’язані теплі мамині шкарпетки й інший зимовий одяг, скільки тепла дають окопні свічки та як надійно захищають плетені сітки з білої тканини. Зараз, спостерігаючи за молоддю країни, можна побачити те, як учні, що початкових класів, що старшої школи згуртовуються і збирають матеріали для виготовлення окопних свічок, а після уроків їх виготовляють. Вони також хочуть, щоб перемога настала якомога швидше. А тому створюють прості, але потрібні дива для наших військових.
Волонтерська діяльність українців була активною й до приходу зими, а після – не зменшить обертів. Українці допомагають один одному не один місяць, створюють чудеса, в які інколи не сила повірити, збирають кошти на важливу військову техніку, лікують поранених військових, тварин, діляться запасами їжі... То, можливо, Святий Миколай живе всередині кожного з нас?
Події, що навіки залишаться у нашій пам’яті змінили українців. Діти із шаленою швидкістю подорослішали, а дорослі вже ніколи не мислитимуть так, як робили це до 2014 року та 24 лютого цього року, зокрема. Щоб зберегти віру в перемогу, краще майбутнє для дітей та уміння створювати дива нам варто єднатись і зігрівати серця всіх, хто відважно й мужньо оберігає нашу країну.
Авторка: Вікторія Коваленко
Comments