ПИШУ КРІЗЬ ТИШУ

Мова солов'їна, а тьохкають чортзна-що

Сучасна українська література, зокрема поезія. Після цього речення в моїй голові з’являється щось химерне, дивне і в переважній своїй більшості нездорове. Немає сенсу заперечувати - це моя суб’єктивна думка, яка, на жаль, досі лише закріплюється у свідомості.

Що трапилося з нашою творчістю? Про що пишуть наші поети? Що стало причиною фатального перевороту в головах мільйонів людей? Майбутнє – це круто, це щось нове, цікаве, інтелектуально сильне й досконале. Так мало б бути, але поки ми максимально успішно «деградуємо в сторону прогресу» і категорично відмовляємося це визнавати.

З початком незалежності ми отримали таку довгоочікувану і вистраждану свободу слова. Країна не один десяток років платила життями своїх геніїв, щоб діти нового тисячоліття підняли українську літературу. Але те, що ми зараз піднімаємо, хочеться спалити, закопати від очей подалі.

Сучасним письменникам бракує хоробрості писати про те, що насправді варте уваги. Не вміють, не хочуть, не намагаються відкрити очі. А й справді, навіщо? У нас же є технології, право на висловлення своєї думки (будь-якої і в будь-який спосіб). Разом ці два фактори нанесли потужний удар віршам: розміру, сюжетам, словам, підтекстам.

Я не хочу розповідати дітям про літературу ХХІ століття – я хочу, щоб вони бачили її на власні очі. Я хочу пишатися своїми сучасниками, а не ностальгувати за шістдесятництвом. На що ми марнуємо творчість і час? Чому не можемо писати тут і зараз? Невже «авторам» не соромно ставити свій автограф під текстами із вельми сумнівним походженням та призначенням? Творити чесно, сильно, відкрито, не відмовлятися від своїх слів під час першого ж утиску чи критики – невже це звучить надреально? Пам’ятайте: під лежачий камінь…. ми завжди встигнемо!

Нам потрібна справжня література. Чому, якщо майстер зробив неякісне чи незручне взуття, то він відразу втрачає авторитет і клієнтів? Натомість, коли людина написала щось дивне і навряд адекватне, то в нас з’явилася нова творча «зірка», неперевершена індивідуальність?! Наявність нашого майбутнього залежить від усього, що ми на совість виконуємо зараз.

Будь ласка, пишімо з повагою – до себе першочергово!

Автор: Юлія Березовська