Мрія і відпочинок

Кожен чекає винагороди після клопіткої праці, адже літо – це особливий час, коли ти можеш забути про роботу 24/7, про навчання й насолодитися кожним моментом релаксу. Я не виняток. Та що, якщо це не просто поїздка? Це здійснення мрії, яку ти плекав у думках кілька років, це час наодинці з книжкою, яку відкладав «на потім», це вивчення англійської, яка так всім потрібна, це теплі сімейні зустрічі в бабусі і, звичайно, це люди, яких так сильно любиш, проте бачиш рідко. Не даремно кажуть: «Ми не пам’ятаємо днів, ми пам’ятаємо моменти». Отож, кілька моментів цього літа, які зігрівають і покращують настрій.

Карпати. Півроку планів – і ціль виконана. Done! Моя душа на 7 днів поселилася в горах, де всі сторони світу стають одним безмежним простором, яким хочеться насолоджуватися вічно. Відчути свободу тут цілком можливо, навіть коли безперервно чуєш сирени в телефоні. Це відчуття – безцінне, воно ніби просочується з-під землі, шириться в повітрі, гуляє разом із вітрами й твоїми думками. Таке враження, що відчуваєш це всіма частинками тіла. Урешті-решт ти й гори поєднуються в одне ціле – щось особливе, яке оселяється всередині, й розумієш, що обов’язково повернешся сюди знову…А потім знову…І знову. Не сама, а з тими, хто підставляв дружнє плече протягом трьох років навчання, підтримував у миті радости й смутку, злетів і падінь. Я безмежно вдячна долі, що подарувала людей, з якими можна сидіти на Говерлі і їсти багети або кричати на емоціях, бо не знаєте, чи виїдете під гору Гимбу; після насичених днів ходити вечорами й просто насолоджуватися краєвидами; слухати музику в одних навушниках, аби дорога не здавалася довгою; тікати від лютої зливи, коли повертались із Синевиру; ділитися смачною їжею; швидко шукати аптеку, коли одна з нас травмувала ногу, і просто бути… бути з тими, з ким тобі добре.

Київ. Тут шматочок мого всесвіту – рідня, другий дім. Це місто швидке й невгамовне і водночас таке тихе й спокійне, де в одну хвилину чуєш гамір і крики, але водночас забуваєш про все, вслухаючись у спів музиканта, який вабить голосом і піснями. Отож, і цього року я не могла пропустити вікенд у місті вайбу. Прогулянка набережною із близькою подругою, а потім шалене повернення додому, бо твоя племінниця за тобою сумує, похід у магазин – повернення до племінниці, яка знову сумує, і так по колу. Та для мене це втіха – бути для неї такою важливою, бути людиною, на яку вона чекає наскільки, що на крильцях летить, щоб обійняти й поцілувати, погратись чи просто розказати про справи. Не можу не згадати розмови з сестрою за чашкою чаю чи її настанови й підказки, як бути, бо в цей момент я щаслива.

Щастя – коли хтось є поруч у прекрасні моменти літа… Утілюйте плани й мрії разом із тими, хто робить вас щасливими!

Авторка: Нечай Тетяна