ОЧИМА ПЕРШОКУРСНИКА

Щастя в дрібницях, або скільки прекрасних миттєвостей дарує солов‘їна

Єдині, бо неповторні…

Ми єдині, бо більше ніде у світі немає такого нагромадження прекрасних людей. Наша мова – чудова, у ній є глибинне і пружне слово, подароване народу. Учитися ж мови варто в тиші. У тиші з собою, з думками. Учитися мови треба уважно, сумлінно та не покладаючи рук, бо вона єдина така. І ти єдиний. І життя твоє єдине. І душа твоя прагне спокою, а отже, й слова, до якого ти уважно прислуховуєшся. Моя мова складається з чорнозему, м’яти та рясту, з роси, з дніпровської води. Мова – то довга дорога пошуків. Передусім пошуків самого себе. Лише віднайшовши тепло слова в глибинах серця та зумівши понести його в люди, ти відчуєш беззупинну радість та невимовне щастя.

Сьогодні я вирішила поділитися своїми мовними дрібницями, котрі змушують посміхнутися й порадіти. Мені стає відрадніше:

💛 Коли чую українську мову всюди: на вулиці, з уст близьких чи зовсім незнайомих людей, у темному суворому під’їзді чи на широкому світлому проспекті. Я люблю чути мову звідусіль. Люблю кожний її африкат, посмішку від вимови звуків та нескінченне відлуння маминої колоскової з дитинства. Коли гуляєш в нових місцях, неочікувано піймаєш летючу мить думки, як навколо гарно, як прекрасно чути рідну мову тут, у Києві, чи в темному кварталі рідного містечка. І як же гарно на душі…

💛 Коли вивчаю біографії митців України. У спадщині класиків української літератури є неминуче загальнолюдське, воно й приваблює мене так, що ніщо інше й не в змозі зрівнятися з цим. Творчі біографії геніїв культури вражають неповторною самобутністю, мають прикмети винятковості і загадки. Відомі письменники буквально вривалися на літературний Олімп, приголомшуючи сучасників могутністю і глибиною художнього обдарування.

💛 Коли мене захоплює й приваблює не лише зміст слова, але і його звучання. Мені страшенно хочеться навчитися майстерно володіти українською мовою! Щовечора я сідаю за стіл, беру нотатки й займаюся риторикою. Безліч разів промовлені чистомовки та приказки… Нещодавно спіймала себе не думці, що це страшенно мене радує, а системні заняття не лише покращують дисципліну, а й дають помітний результат.

💛 Коли ввечері вивчаю правила з правопису та поглиблюю свої знання з мови. Уявіть: теплого осіннього вечора, після важкого дня та всіх стресів, хвилювань і радощів, ти береш до рук книгу. Шарудливі сторінки та твоя рука, яка постійно щось записує чи ж виписує. Ти лише занотовуєш винятки з правил, а насправді гравіюєш ще один шедевр у своїй скарбниці. Ти лише гортаєш сторінки, а слова вже наповнюють твою душу.

Ось такий невеличкий список у мене вийшов (вирішила написати не все, а най-най!).

А в яких дрібницях ховається ваше щастя? :)

Автор: Оксана Щур