Після війни

Після війни? Це так дивно звучить… Я любила історію про війну, коли їх розповідала прабабуся. Просила розповісти щось нове і десь по-дитячому не розуміла того болю в її очах. Потім стала старшою почала записувати, збирати, запам'ятовувати, щоб це залишилося в мене, в моєї родини. І ніколи не думала, що колись буде та сама війна. Ця війна змінить і вже змінила кожного українця. У кожного буде своя драма і своя історія. Але «як раніше» більше ніколи не буде. Життя вже поділене на «до» та «після». Важко. Але це випробування дано кожному з нас. І не потрібно питати: «За що?», завжди питайте: «Для чого?». І знайдете багато відповідей на це запитання. Для змін, для нових нас, для нашого нового світу. Ці події перевернули з ніг на голову всю Україну, і кожен по-своєму переживає ці події. І щоб ви не робили в цей час - це все абсолютно нормально. НЕ нормально лише одне: підтримувати країну-агресора та НЕ вірити в нашу перемогу. І зараз найголовніше - не впадати в депресію, не звинувачувати себе і не боятися жити. Тому вставайте, робіть, йдіть, навчайтесь, виконуйте, любіть, кохайте, смійтеся, вірте в нашу перемогу і живіть. Життя завжди перемагає смерть. Жага до життя здатна творити дива. І замість того, щоб постійно боятися, шукати в собі проблеми, впадати в депресію, напишіть краще список, що ви зробите після війни. І зробіть це найближчим часом, я впевнена, що у кожного знайдеться те, що захочеться зробити. Пишіть скоріше і мрійте, плануйте, починайте втілювати в життя та обов`язково вірте в нашу перемогу! А я, після перемоги, перестану жити відкладеним життям, навчусь робити все тут і зараз, перестану думати про думку інших, не буду плакати через пари, конспекти та слова абсолютно не потрібних в моєму житті людей, стану прекрасним спеціалістом в своїй справі, буду вчити власних дітей і своїх учнів любити Україну всім серцем і душею, побуваю в усіх куточка світу, але спочатку України і колись в білій сукні обов'язково скажу йому «Так». А ще обов'язково розповім своїм дітям про російських корабель, який пішов на три веселі літери, і про то, як цигани танка вкрали, і про Київського Привида, і про наших сильних, вільних людей, і про нашу армію, про наші непереможні Збройні Сили. Обіцяю!

Авторка: Ангеліна Надольна