Чому варто подивитися фільм «Небесна Сотня»?

Погляньмо правді у вічі: люди, далекі від подій Євромайдану, часто не сприймають серйозно вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні. Зокрема, це може стосуватися нинішніх студентів. У 2013-2014 роках вони були надто малими, щоб критично оцінювати ситуацію, а тепер же все, що відбувалося тоді, здається дуже далеким. День пам’яті Героїв Небесної Сотні відзначають, але формально, не беручи близько до серця.

Однак від знання і розуміння минулого залежить майбутнє. До того ж не якесь абстрактне майбутнє, а цілком конкретні громадянські почуття на зразок патріотизму і геть конкретні дії, як-от вибори Президента та загалом напрямку, в якому має рухатися країна.

І якщо ви таки вирішили розібратися, хто ж такі ці Герої Небесної Сотні (а заразом розбити своє серце на криваві друзки), на допомогу прийде фільм «Небесна сотня» 2014 року. Та й навіть якщо досконало знаєте перебіг подій від 13 листопада 2013 до 22 лютого 2014, подивіться все одно.

«Небесна Сотня» - перша кінокартина з циклу документальних фільмів «Зима, що нас змінила», яка є спільним проєктом «1+1 Продакшн» та «Творчого об'єднання «Вавилон 13». Кіно, ніби клаптикова ковдра, об’єднує уривки відео безпосередньо з місць подій і частинки інтерв’ю з учасниками цих самих подій.

Червоною ниткою крізь канву фільму проходить історія одного з активістів Євромайдану – Устима Голоднюка. 19-річний Устим загинув від кулі снайпера 20 лютого 2014 року, а звання Героя України отримав посмертно. Як зазначає диктор на початку фільму, «це розповідь про одну людину і одночасно про всіх з Небесної Сотні».

Трагічна оповідь починається з мирної ходи від Майдану до Верховної Ради 18 лютого, а закінчується 20 лютого підрахунком загиблих і поранених. А в проміжку – побиття громадян силовиками, багаття перед барикадами на Майдані, Будівля профспілок у вогні (підпалена «беркутівцями») і ще багато, багато людського болю і палкої любові до України.

Характеризують учасники акцій протесту не тільки події, але й людей, які там перебували. Силовики, як кажуть, визнавали: якби були цивільними – були б, мабуть, на боці протестувальників. Водночас самих протестувальників об’єднували одне прагнення, одне переконання, одна позиція: «Люди, як мурахи, працювали – дуже злагоджено…було, заради кого навіть розпрощатися з життям» (Сергій Самуляк, ройовий 3 сотні).

Практично на очах глядачів Герої Небесної Сотні гинуть від кульових поранень і механічних ушкоджень, завданих під час сутичок із силовиками. Після побачених кадрів неможливо забути також про тих, хто помер під час пожежі в Будинку профспілок: «47 людей згоріло заживо – вони просто не змогли евакуюватися» (Марія Назарова, волонтер медичної служби Майдану).

Фільм «Небесна сотня» стискає своєму глядачу горло залізною рукою жалю і змушує замислитися. Змушує шалено бажати, щоб більше нічого подібного ніколи не повторилося. Змушує серце сповнитися гарячою подякою на славу Героям, яких було, мабуть, навіть не сто, а набагато більше. «Сказав хтось із бійців, що Небесна Сотня – це не сотня, а тисяча».

Авторка: Анна Волоконська