Я вчуся вчитися

Навчання триває протягом всього життя. Спочатку ти вчишся простим

речам (ходьба, читання тощо), та згодом твій мозок і тіло опановують більш

складні задачі, як то вираження думок, самопізнання, самореалізація.

Людина має розвивати свої здібності та навички, що є схоже на заняття

спортом: якщо ти тренуєш м’язи регулярно, вони будуть в тонусі. Але загалом

можна і не приділяли цьому достатньо часу, адже у нас і так робота, сім’я,

особливості проблеми, де знайти час та бажання на особистісний розвиток? Це

задачка із зірочкою: чому деяким людям вистачає часу та наснаги на

самовдосконалення, а іншим ні? Цьому треба вчитися все життя.

У першу чергу впроваджувати та практикувати нові звички та

самодисципліну. Друге – вчитися бути в моменті. Це варто застосовувати до всі

аспектів свого життя: навчання, перехід до сну, прийом їжі тощо. Треба вчитися

відчувати себе тут і зараз, а не бути осторонь ситуації. Бо саме зараз я пишу цей

есей, ви його читаєте, а через 10 хвилин ми зайняті іншою справою.

Не варто себе шкодувати, мовляв «я вчився в школі чи універі, а зараз уже

дорослий». Тут справа у свідомості. Навчання триває усе життя: ми знаходимо

свій поклик, вчимося на помилках, опановуємо і удосконалюємо навички,

загартовуємо тіло, тренуємо пам’ять та робимо безліч інших речей, що нас

удосконалюють і покращують рівень життя.

Авторка: Канівець Марина