24 лютого о 5 ранку мені наснилась війна

24 лютого о 5 ранку мені наснилась війна,

Моя країна плаче тремтяче.

Відкрила очі, це не сон,

вночі розпочалась війна.

Очі закрила, почула сирену,

Накрили мене крила.

На очах з'явились сльози від окупантів,

Нас пришли рятувавати, ми не просили.

Вони руйнуть наші міста,

Лунає сирена, чути вибухи.

Замкнуті люди в підвала,

Лунає паніка, чути злість.

В підвалах страх та сльози,

Та чути питання від малечі.

"Я ще малий, прийшов час помирати?"

А матір приголубить і скаже,

"Синку, ми переможемо!".

Серденько болить за нашу неньку Україну.

Вас просять скласти зброю,

У ваших домівках ваш чекають.

Нас не потрібно рятувати,

Українці найщасливіші люди на землі.

Ми чекаємо закінчення війни,

А вас матір чекаю вдома живим.

Я хочу мирне небо над Україною,

Бачити як малята бігають по полю.

Як син куплює коханій квіти,

А донька підкорює гори.

Я хочу щастя, любов та мрію...

Все буде Україна!

15.03.2022

Авторка: Наталя Фінічук