Я нерв оголений

я нерв оголений, зґвалтоване чужим тіло,

пролита кров чиясь, зруйновані вали й стіни,

я воїн, кат, уже травмовані малі діти,

я лютий, березень, я знов зіпсоване літо.

боятись, мабуть, вмію я, бо вмію лякати,

я мати, бо роками сина звикла чекати,

я точно вже герой: на грудях маю медалі,

«ніколи знову», та я знову знаю деталі.

я бачу бомби, їх своїми ловлять тілами,

в окопі ворог — ми його ударим тилами.

я розвідка, я бачу ворога метастази,

тут я поет, лиш я знайду важливі нам фрази.

я двері, двері в світле і чудове майбутнє,

але для деяких і навіть завтра - відсутнє.

притримайте коней, у мене цілі дороги,

та бийте їх, якщо лиш це ціна перемоги.

удар мене — нахлебчешся своєї же крови,

до бруду й ніг твоїх мене купали в любови.

вона живе у серці змученого народу,

я Україна й кожен день борюсь за свободу

Авторка: Ліза Кобилянська