top of page

NEWNAME

Єдина


До дня української писемності та мови


Україно моя ─ вільна, самостійна, незалежна країно! Ти століттями ставала сильною, неповторною, єдиною державою. Скільки ж поколінь мріяло про цю щасливу мить: за тебе гинули на полі бою без слави, захищаючи від ворогів невірних, що споконвіку зазіхали на твою свободу, честь, багатства й скарби. Попри всі труднощі, ти завжди була і є могутньою й невмирущою державою перед своїм народом ─ людьми, які стільки тисячоліть продовжують оберігати, шанувати й боронити власну країну, її традиції, звичаї, побут, культуру, освіту, моральні цінності і найголовніше ─ мову.


Українська мова ─ мова українського народу. Найголовніша ознака менталітету нашої нації закарбована в мові, адже в ній відображено характер народу, його довговічну історію. Нам варто пам’ятати, що мова ─ це найдорожчий скарб, переданий нам сотнями попередніх поколінь у віршах, приказках, притчах, оповіданнях, піснях тощо. Кому, як не нам, відомий той колоритний, різнобарвний, насичений культурний дух української нації?


9 листопада ─ День української писемності та мови. Цей день особливий для всіх українців, вже 20 років поспіль традицією стало писати Всеукраїнський радіодиктант національної єдності: учні шкіл, студенти вишів, учителі й викладачі, редактори, журналісти, письменники, телеведучі, режисери, актори, зірки українського шоубізу, загалом усі українці, навіть за кордоном, брали участь у написанні диктанту, який і справді єднає.


Але це ще не все… Кожного року цього дня багато хто вивчає й декламує поезії відомих українських авторів: і письменників-класиків, і сучасних митців слова. І це прекрасно, я вважаю, що саме у віршах віддзеркалюється душа кожного свідомого громадянина нашої держави, саме вони допомагають виразити свої почуття.

Ми ж бо є творцями сьогодення і майбутнього, а тому любіть, плекайте рідну мову, а найголовніше ─ пам’ятайте і ніколи не забувайте:


Коли забув ти рідну мову — яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла

Дмитро Білоус



Автор: Віта Федоренко

bottom of page