Віталій Козак: «Робити щось просто так – це круто. Варто хоча б раз спробувати»

— Привіт, Віталіку. Дякую тобі за те, що ти погодився на інтерв’ю. Нам хочеться дізнатися про твій волонтерський досвід. Для початку розкажи, будь ласка, трохи про себе.

— Привіт. Я Віталій, працюю програмістом. Навчаюся на бакалавраті за спеціальністю «Інженерія програмного забезпечення». Цікавлюсь відеоіграми, люблю чмирити русню.

— Як ти почав волонтерити?

— Прокинувся 24 лютого о 5 ранку. Тиждень просидів у підвалі. І якимось дивом виїхав на західну частину України. Прибув туди лише з ковдрою і двома парами трусів. Природно, треба було чимось зайнятись. Почав допомагати розвантажувати гуманітарку. І далі вже повністю втягнуся у весь процес. І так було три місяці, поки я не повернувся до Києва. Тут уже доєднався до руху «Сміливі відновлювати». Зараз допомагаю їм тільки донатами, натомість активно працюю з волонтерами «Мрійці». Вони блокують пропагандистську інформацію росіян. І заважають працювати їхнім волонтерам, створюючи багато скарг і спаму. Чмирити русню в мережах – це мені подобається, і це дуже важливо зараз.

— Які найкращі чи, можливо, прикрі моменти волонтерства можеш пригадати?

— Коли працював із гуманітаркою, то постійно треба було оптимізовувати місце її зберігання. Бо приходили люди і все перевертали. А ще було кілька людей, які приходили, нагрібали повні сумки одягу, речей тощо. І відправляли рідним у міста. А ті навіть на продаж виставляли. І так щодня. Але вигнати ми їх не могли. А комусь могло не вистачити…

— Жах. Це огидно. А чому ви не могли вигнати цих наглих людей?

— Усю гуманітарку приймав генерал міліції. Він забороняв це робити. Взагалі дуже добра людина. Інколи навіть занадто добра.

— Важко було працювати волонтером?

— Чесно кажучи, ні. Після початку війни ти вже кілька разів прощався з життям. Тому волонтерство сприймалося як медитативний процес. Перебираєш, сортуєш, перебираєш, сортуєш… Дуже відволікало.

— Можливо, були якісь цікаві ситуації?

— Звичайно, бувало і цікаво, і смішно… Наприклад, розвантажили величезну фуру з напоями, а потім довелося все завантажити назад… Ще я сплутав candy i candels… Теж потім виправляв цю помилку, щоб раптом не відправити неправильно. У таких випадках просто доводилося «затриматись на роботі», працювати довше).

— Як волонтерство вплинуло на тебе?

— У мене з'явилося більше друзів і цікавих історій. А ще прикро вразила угорщина.

— Що саме вплинуло на це? Крім проросійської позиції…

—Дуже багато гуманітарних вантажів на митниці забирали і залишали собі як конфіскат. — В офіційних конвоях забирали нормальні турнікети і джгути, інші штуки для зупинки кровотечі. Словом, майже нічого з угорщини до нас не доїжджало. Все через Польщу.

— Які поради даси волонтерам?

— Робити щось просто так – це круто. Варто хоча б раз спробувати.

— Дякую за інтерв‘ю. Було дуже цікаво послухати твій досвід.

Авторка: Мусієнко Ангеліна