Пані Раїса: «Разом поборемо»

Раїса проживає в мальовничому місті Ізмаїл. Колись працювала в державній адміністрації, але через скорочення залишилася без роботи. Але це її не засмучує, адже вона може приділяти більше уваги волонтерству. Жінка плете сітки, працює на благодійних ярмарках і робить м’які дитячі іграшки, щоб збирати кошти на ЗСУ.

Раїса та її колеги працюють з власної ініціативи. Спочатку вони плели сітки з того, що було під рукою: тканина була то сіра, то малинова. Вже коли почали займатися благодійними ярмарками, закупили якісніший матеріали. Їхня самостворена організація називається «Елітні сітки і не тільки». Хтось колись пожартував, але згодом ця іронічна назва прижилася. Волонтери займаються не тільки плетінням сіток, а й організацією благодійних ярмарків. До речі, наступний благодійний ярмарок у місті Ізмаїл буде проходити 10 червня. На благодійні кошти жінка зі своїми колегами купують військовим шоломи, каремати. Останнім часом закупляють корм для бойових собак, який замовляють зі Львова.

Організатори – Людмила і Сніжана. Як каже Раїса, дівчата просто неймовірні! Незважаючи на сім’ю, дітей, роботу та деякі особисті проблеми, вони не вигоріли і далі продовжують свою роботу. Вони розпоряджаються всім, тримають усе на собі і не дають розпастися організації. Бо бувають люди, які тиждень попрацюють і йдуть.

Окрім плетіння сіток, Раїса працює продавчинею на ярмарках: продає свої плетені іграшки та інші товари, які вони самі роблять. «Наші жінки, – зазначає вона, – малювали шопери, освоїли малювання на гільзах, кожен допомагає як може, щоб наблизити нашу Перемогу».

Коли я спитала про веселі чи сумні історії, Раїса відповіла, що «веселих історій, звісно, багато, але вони не так запам’ятовуються, як сумні». Наприклад, до них плести сітки ходила дівчина з Донеччини, яка ще з 2014 року переїхала до Києва, а потім до Ізмаїлу під час повномасштабного вторгнення. Її брат з 2014-го року, як виповнилось 18, пішов воювати в АТО. І потім його знову викликали у військкомат. На фронт приїхав, коли одну роту винищили. І жінка казала: «Буде довго жити, якщо так пощастило». Але через три тижні прийшла з цукерками: брат загинув під Бахмутом, під селищем Солодке. Отакі гіркі історії запам’ятовуються.

Працювати волонтером Раїсі не важко. Звісно, є свої непорозуміння в колективі. Але їй допомагає не опускати руки те, що вона знає, що комусь потрібна. Комусь потрібні її сітки, іграшки та її праця. Бо вони працюють на перемогу, щоб наші хлопці здобули її.

Головна порада Раїси – триматися разом: «Разом поборемо!»

Усю діяльність Раїси та інших учасниць ізмаїльських волонтерів «Елітні сітки і не тільки» можна побачити в інстаграм-акаунті: https://instagram.com/volontery_izmail?igshid=MzRlODBiNWFlZA==

Авторка: Мусієнко Ангеліна