Для гарних справ не обов'язково чекати 19 грудня

Тихесенько.. тсссс...чуєте?

Ні-ні, то не сніг скрипить, але вже чути розмови дітвори, які дуже чекають на подарунки від Святого Миколая.

А ви вірите в доброго дядечка, який за гарну поведінку приносить подарунки? От мені - 22, а я досі вірю!

Відкрию Вам малесеньку таємницю: ми усі з вами - це ті самі хороші дядечки і тітоньки.

А розкажу ще більше - для гарних справ не обов'язково чекати 19 грудня.

Можливо, ви не відслідковуєте, але кожного дня стаються усілякі дива.

Досі маєте сумніви? Спробую зараз довести протилежне.

От прокинулися ви вранці, заглядаєте на кухню, а там мама приготувала смачний сніданок. Хіба не чудо? Повірте, коли вам буде навіть за 20, то матусині сирнички на сніданок - це справжнє і дуже цінне диво.

А от, може, якогось дня прилітає смсочка з "Нової пошти"... Приходите забирати невідому посилочку, а там якийсь подарунок від аноніма. Ну скажіть, що не чудо?

А, може, в якийсь надтяжкий момент ви гулятимете мегаполісом і на душі шкребтимуть кішки, а через мить веселий юнак подарує вам посмішку, підніме настрій і додасть фарб до дня. Не хлопець, а справжній чарівник! Точно-точно!

Із власного досвіду скажу, що віддавати світу набагато приємніше, ніж отримувати. Кожен із вас - це неймовірна сила, яка змінює день, життя, чи навіть долю іншого. Ви можете навіть про це не знати, але для когось саме сьогодні зустріч із вами стала доленосною.

Зі мною таких історій траплялося багато. Колись незнайомий чоловік у поході подарував мені, людині, яка йшла практично у шкарпетках 70км (бо то важко взуттям назвати), свої кросівки.

А, коли я лежала останній раз в лікарні (не раджу вам такий екстрим),то дорога моєму серцю людина приїхала чи не за тридев'ять земель, аби просто передати пакунок солодощів і посміхнутися мені у віконце. А колись, старесенький дідусь подарував мені останній апельсин, який мав. Розповів про свою самотність і знову нагадав про значущість батьків. Так, уже чи не четвертий рік я кожні свята буваю в гостях у старця, який того дня точно змінив моє життя та усвідомлення особистих цінностей.

Та що казати! Пишу вам цей текст із маленької карпатської колиби, засипаної снігом. Разом із друзями прикрашаю ялинку, розмальовую іграшки, ліплю сніговика і плачу від щастя, бо вирватися з обіймів дедлайнів і усіляких справ - це справжнє чудо. А створили це все свято мої неймовірні друзі дитинства. (Напевно, цього року я була дуже чемною для Миколая, бо за що мені ця казка?)

Тому, дорогі читачі, прислухайтеся до людей, будьте чемними, дивіться не під ноги , а трохи в небо. А ще - більше посміхайтеся людям і світу, бо саме цього дня ви точно створите справжнє диво і зміните чиєсь життя.

То що, досі не вірите?

Авторка: Софія Денисюк