.png)
Мої вітання, Лідіє Семенівно! Як поживаєте? Знаю, що Ви, сидячи в старенькому кріслі своєї кімнати, оточені книжками з історії, знову невтомно працюєте. Я так поважаю Ваше прагнення вчитися та вчити інших уже стільки років поспіль. Згадую той момент, коли вперше Вас побачила. Я була маленькою дівчинкою з 5 класу, а Ви – досвідченою історикинею та археологинею, а також пречудовою вчителькою. Ви були чуйною та привітною до всіх. Шкода, що це тривало всього рік. Радію тому моментові, коли ми зустрілися вдруге аж через 5 років. Саме Ви пробудили в мені бажання вчитися і йти до своєї мети. Я сумую за нашими розмовами про абсолютно все: від історії України і до буденності.
Вечір… Я, втомлена, йду зі школи туди, де ніби зупиняється час, поринаю в різні роки, століття і навіть епохи. Настільки цікаво було Вас слухати! Ви саме та людина, яку хотілося чути і запам’ятовувати кожне слово. Та й набагато приємніше було це робити після смачної вечері, яку Ви старанно готували, говорячи, що за роботу треба братися тільки з новими силами.
Коли я йшла додому, то думала не про те, що це нарешті закінчилося, а навпаки – прокручувала в голові кожну розповідь, яку потім із захопленням розповідала мамі.
Лідіє Семенівно, Ви маєте добру душу і є прикладом для мене! Ваша відданість професії і любов до роботи спонукали мене обрати педагогічну спеціальність.
Із нетерпінням очікую на теплу зустріч!
30.09.2021
З повагою – ваша Олечка
Авторка: Оля Кузнєцова