.png)
Учитель – одне слово, а скільки сенсу…
із глибокого дитинства мені щастило на вчителів. По-перше, більшість жіночої частини моєї сім’ї хоч якось, але пов’язали своє життя саме з цією професією.
По-друге, в дитинстві улюбленою грою була саме школа з моїми іграшками-учнями.
за 11 років свого навчання відвідувала я два освітні заклади. І можу сказати лиш одне: учителі – це ті люди, які перетворювали мою буденність у світлі спогади.
Від першої вчительки до останніх днів старшокласника я наповнювалася досвідом мудрих, досвідчених людей.
Мій перший клас… Усмішка, яка завжди палала, зустрічаючи ще в іншій частині коридору. Наталія Миколаївна. Перша вчителька. Я пам’ятаю до деталей кожен вихід на перерву лиш за умови, що з собою є якийсь овоч чи фрукт. Кожну підготовку до олімпіади зі смачними хлібцями з медом. Як кожен раз із тими самим хлібцями з медом нас зустрічала з уроків фізкультури. Пам’ятаю настанови на життя, які й згадуєш досі. Людина, яка згуртувала клас аж до випуску. Аж після випуску ми тримаємо зв’язок, хоча розійшлисяь набагато раніше…
Після школи доля звела мене в місцевий техніко-економічний ліцей… Але математику не вдалося опанувати повністю, хоча деколи зацікавленість з’являлася.
Відвідувала я історичний профіль. І не передати, наскільки сильно закохалася в історію та українську мову, українську мова хоч вчила все життя, а історію до 10 класу знати не знала. І цю зірку всередині запалили мої вчителі. Ігор Вікторович і Юлія Миколаївна. Цю бешкетницю-ученицю не змушували, а вона сама почала цікавитися. Власними прикладами, подачею та, головне, підтримкою. Я досі віддаю шану цим людям. І до ночі сиділа та розбирала те, що було не зрозуміло. Я зверталася та мені допомагали. І я ніколи не забуду найсмачніші огірки Ігора Вікторовича та кожну пару млинці носити тим, хто скаже «блін».
А також зі своїми вчителями я співала на сцені, танцювала біля вогнища, відвідувала нові місця, подорожувала новими містами.
Я досі звертаюся за допомогою, навіть пізно ввечері. Мені не відмовляють, а навпаки, тільки раді…
Я безмежно ціную всіх учителів, із якими пов’язало мене життя. Дякую за кожну теперішню зустріч, усмішки та слова, що гріють душу. За обійми.
Учитель – це надто більше. Учитель це від душі, у глибині серця!
Авторка: Марія Радченко