ЗА КАДРОМ

Гвинтики

На останніх зборах редакції «7 неба» ми вирішили новий випуск приурочити до 185-ти річчя НПУ імені М. П. Драгоманова. Усі рубрики погодили, концепції розробили і залишилась одна моя … Про що ж писати? Певно, у тому і є сенс рубрики «За кадром», коли ти розповідаєш усю-усю правду про кожен крок, етап та проєкт, який плануєш, готуєш і втілюєш. Мабуть, у тому і є справжнє студентське життя кожного небайдужого студента – робити флагман щодня кращим.

Моя історія в НПУ імені М. П. Драгоманова розпочалася на 183-му році вишу. Залякана, невпевнена дівчинка мріяла отримувати якісні знання, поєднувати навчання з роботою, громадською діяльністю, а ще обов’язково щодня розвиватися. Наш університет забезпечив мої всі, як і кожного студента, потреби – і за це щиро дякую. На першому курсі мені так хотілося бути важливим гвинтиком у цій складній системі. Я не була ні профоргом, ні старостою, але це абсолютно не завадило крокувати вперед і втілювати бажане.

Сьогодні я голова Студентського парламенту факультету української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка і усвідомлюю, якою ж дурненькою була! Ну як же я відразу не розуміла, що кожен студент, викладач, працівник та небайдужі люди до університету – це важливий гвинтик. Бути свідомим, активним, щирим, працьовитим, чесним та цілеспрямованим – це обов’язок драгоманівця. Не важливо, чи написав ти дисертацію, чи яскраво представив факультет на рівні університету, чи приніс перемогу нашому флагману серед інших вишів, чи просто заспокоїв свого сусіда по кімнаті, приніс малинове варення, коли в одногрупниці боліло горло, або ж рахували разом зірки вночі, коли хтось потребував твоєї поради – так працюють гвинтики. Разом ми сила!

Університет – це хороший трамплін для набиття необхідних шишок на лобі, отримання досвіду та практичних навичок, гартування себе та точка відліку свідомості й перших самостійних кроків у доросле життя.

Дорогий гвинтику, я бажаю тобі на всі сто відчути, спробувати та прожити життя в драгомонівському світі. Пам’ятай, що поряд однодумці, адже разом крокуємо однією дорогою – у краще майбутнє. Дякую, мій любий університете, за надзвичайне студентське життя. Обіцяю бути справним елементом системи, як і кожен драгоманівець! Зі 185-ти річчям!

Автор: Софія Денисюк