ЗАМАЛЬОВКИ ХЛОПЦЯ З ЖИТТЯ НА ФАКУЛЬТЕТІ

«Дедлайни»

поєма

На пам’ять 22-го квітня 2020 року.

Цвіту фуфівської втоми.

Все йдуть, все минають і краю не мають,

Куди ж вони ділися? Відкіля взялися!

І дурень, і мудрий нічого не встигає.

Горить… дотліває… один здав,

А другий забув, навіки забув…

І останній дедлайн листи рознесли.

А студенточка встане, як перше вставала о 5-ій,

І очі червоні, як перше в сьозах.

Це мине і ти, малишко,

По Сьомому небу вийдеш погулять

Вийдеш і побачиш рідне болото

І в болоті бетонному будеш сіять,

Як над Центральним над його Ботсадом

І над тим, чого ніколи не буде у нас.

Ти вічно без щастя!... Люблю перероблювать,

Як з братом, з сестрою перероблювать із тобою.

Надсилать тобі те, звідки вже списано все.

Переписуй іще раз, рукою своєю пиши,

Бо руці твої без діла і робить нема шо тобі!

Ти не одинока, не єдина нещасна, -

Єсть у тебе і брати, і сестри та вони неписьменні.

Чи може ховають роботи від тебе? - гріх, души нещасні!..

А може і самі страждають: не сплять, не гуляють?...

Якби ж ото комусь треба були ці дедлайни -

Що так щиро ненавидиш ти,

Що так обмиваєш сльозами гіркими вночі.

Ні, нікому не треба, бо все це дурня!

Як на Сьомому небі немає краю нещастю, –

Так і твоїм дедлайнам немає кінця!

«Коли ж я покину ці три букви?» Химерні думки!!

Згадайте хто небудь коли не було цих завалів?!

Безславній малишці тяжко три букви потрібні згадать…

Згадайте, дівчата, - вам треба здагать НПУ

Воно вас любило і ще не один раз полюбить

Хочете ви цього, чи ні…

P.S.

А.В.

Фуфенятки мої нещасні!

Світ широкий, воля,

А ви сидіть дома, не гуляйте,

Не шукайте кращої долі.

Фуфенятки мої невеличкі

Не розумні діти,

Хто вас щиро без драгопєда

Привітає у світі??

Як почують – насміються

Таки бачте люди

Розумні та й годі.

А що ж на вас вони скажуть?

Знаю ваше нещастя!

Поглузують, покепкують,

Та й кинуть під лаву.

Нехай, скажуть, спочивають,

Бо ж багато писали нещасні…

Переписуй іще раз, рукою своєю пиши,

Бо руці твої без діла і робить нема шо тобі!

Переписуй іще раз, рукою своєю пиши,

Бо руці твої без діла і робить нема шо тобі!

Переписуй і буде з тебе щось путнє

Можливо

Колись

Якщо

Пощастить

Автори:

Володимир Шкіль Анатолій Васильович