.png)
«Дедлайни»
поєма
На пам’ять 22-го квітня 2020 року.
Цвіту фуфівської втоми.
Все йдуть, все минають і краю не мають,
Куди ж вони ділися? Відкіля взялися!
І дурень, і мудрий нічого не встигає.
Горить… дотліває… один здав,
А другий забув, навіки забув…
І останній дедлайн листи рознесли.
А студенточка встане, як перше вставала о 5-ій,
І очі червоні, як перше в сьозах.
Це мине і ти, малишко,
По Сьомому небу вийдеш погулять
Вийдеш і побачиш рідне болото
І в болоті бетонному будеш сіять,
Як над Центральним над його Ботсадом
І над тим, чого ніколи не буде у нас.
Ти вічно без щастя!... Люблю перероблювать,
Як з братом, з сестрою перероблювать із тобою.
Надсилать тобі те, звідки вже списано все.
Переписуй іще раз, рукою своєю пиши,
Бо руці твої без діла і робить нема шо тобі!
Ти не одинока, не єдина нещасна, -
Єсть у тебе і брати, і сестри та вони неписьменні.
Чи може ховають роботи від тебе? - гріх, души нещасні!..
А може і самі страждають: не сплять, не гуляють?...
Якби ж ото комусь треба були ці дедлайни -
Що так щиро ненавидиш ти,
Що так обмиваєш сльозами гіркими вночі.
Ні, нікому не треба, бо все це дурня!
Як на Сьомому небі немає краю нещастю, –
Так і твоїм дедлайнам немає кінця!
«Коли ж я покину ці три букви?» Химерні думки!!
Згадайте хто небудь коли не було цих завалів?!
Безславній малишці тяжко три букви потрібні згадать…
Згадайте, дівчата, - вам треба здагать НПУ
Воно вас любило і ще не один раз полюбить
Хочете ви цього, чи ні…
P.S.
А.В.
Фуфенятки мої нещасні!
Світ широкий, воля,
А ви сидіть дома, не гуляйте,
Не шукайте кращої долі.
Фуфенятки мої невеличкі
Не розумні діти,
Хто вас щиро без драгопєда
Привітає у світі??
Як почують – насміються
Таки бачте люди
Розумні та й годі.
А що ж на вас вони скажуть?
Знаю ваше нещастя!
Поглузують, покепкують,
Та й кинуть під лаву.
Нехай, скажуть, спочивають,
Бо ж багато писали нещасні…
Переписуй іще раз, рукою своєю пиши,
Бо руці твої без діла і робить нема шо тобі!
Переписуй іще раз, рукою своєю пиши,
Бо руці твої без діла і робить нема шо тобі!
Переписуй і буде з тебе щось путнє
Можливо
Колись
Якщо
Пощастить
Автори:
Володимир Шкіль Анатолій Васильович