.png)
День святого Миколая – це період див, справжнього чуда, неймовірних вражень і приємних подарунків (або не дуже, якщо хтось був неслухняним). Проте, час минає, ми всі зростаємо і місця для дива іноді бракує.
Ми поговорили зі студентками нашого факультету, а саме про день святого Миколая. А ще про мрії дорослих дівчаток, листи до Миколая та дивні дива! Більше – у нашому матеріалі.
Кузнєцова Ольга, 302 СОУР
У нас в сім’ї все було досить просто: вночі перед Миколая мама клала під подушку або поряд з нею різні приємності, які змусили б мене, маленьку дівчинку, посміхнутися. Один з подарунків став для мене найбільш пам’ятним – це велика рожева лялька. Я марила нею дуже довго. Якби я зараз мала змогу написати листа Миколаю, то я знаю, що б попросила. Якщо це щось матеріальне, то я завжди буду рада смаколикам, а як ні - то, звісно, нашої Перемоги. Мені здається, це те, що українці бажають щодня. Звісно, я вірю у диво. Навіть думаю, що це потрібно усім людям, адже віра у щось хороше точно принесе трішки добра у життя.
Купа Дарія, 202 СОУР
Гадаю, в мене все було, як у всіх. Увечері напередодні завжди лягала спати раніше, аби швидше прийшов Миколай, хоча й листів ніколи йому не писала. Завжди чекала цукерок і нічого більше не прагнула, ніби Миколай – директор заводу цукерок, і все інше – не його парафія. А наступного дня прокидалася раненько, аби швидше знайти пакуночок цукерок і відібрати ті, що мені подобаються, і ті, якими поділюся з батьками. Ще я любила читати маленькі записки від Святого. І хоч кожного року вони були ніби однакові, але так я відчувала якийсь зворотній зв'язок, любила це. Одного разу це свято проходило тоді, коли мама була на роботі і якось, випадковим чином, я прокинулася зранку і не знайшла подарунка. Тоді я пішла плакатися таткові, а той, розгубившись, попросив почекати на кухні. Далі вони з сестрою повели мене до подушки татка і сказали, що Миколай переплутав подушки. А там вже я побачила цукерки і цілу колекцію журналів "Юна леді", які так любила брати із шафки сестри. Така от магія. Тепер я б задумалась над цією подією, але тоді мене маленьку все влаштовувало і навіть дивувало. Зараз же, якби я мала змогу написати листа Миколаю, я б попросила у нього єдине - перемогу. Дива трапляються і це факт! Коли я була підлітком, то вважала, що це щось несправжнє, непотрібне. Виявляється, з часом думки змінюються. Тепер віра у диво – те, що не дає здаватися, а дає надію. Завдяки цій вірі, я відчуваю, як часом повертаюся в дитинство, як тягар із плечей трохи падає. Усе-таки, іноді нам усім варто не приймати сумну та темну дійсність, а вірити у диво.
Кибукевич Надія, 1 ВСМ
У дитинстві мені завжди приносили подаруночки під подушку:) Поряд із справжніми дарунками отримували різочки - для профілактики. А ще солодкі подарунки, від мами. З усіх подарунків від Миколайчика запам’ятався набір дитячої косметики – мрія всіх дівчаток з двохтисячних. Нині ж від Миколая очікую трішки іншого. Крім звичайного «ракету на москву», лист під подушку із довгоочікуваним «війни немає, все добре, всі живі і здорові». Вірити в диво треба, бо часто це надихає і окрилює. Дає надію і сподівання. Особливо це актуально зараз. Бо на що ще сподіватися, як не на ЗСУ та диво?
Авторка: Дарія Шерстюк