.png)
Привіт, студенти та студентки! Бо впевнена, що більшість із тих, хто читає цей текст, мають чи мали прекрасне звання студента. Скільки емоцій, спогадів і секретів містить це наймення!
Мене звуть Надія, і я випускова редакторка студентської газети “7 Небо”. Точніше, була нею. А сьогодні познайомлю вас із Олею – неймовірною дівчиною та спеціалісткою, що переймає цю шляхетну:) посаду!
Вона здобуває професію вчительки української мови та літератури, але чудово знає не тільки рідну соловʼїну, а ще й SMM, дизайн, а тепер і редагування й адміністрування сайтів. Та все ж, дівчинка Оля сьогодні все ще студентка – і чому б цим не насолоджуватися?
Тож сьогодні пропоную до прочитання інтервʼю з Олею про студентський вибір, студентське життя і студентську газету. Приємного!
1. Чи була в тебе думка після закінчення школи про доцільність здобуття вищої освіти? Чи задумувалася про Gap-year?
Оля: Тоді такої думки точно не було, бо я мріяла про студентське життя, хотіла пожити в гуртожитку, потрапити в незнайоме й нове оточення, хоча й це все було дуже лячно. Тоді здавалося, що інше велике місто, а особливо столиця, – це щось недосяжне, але таке натхненне й сміливе пізнання світу.
2. Як ти стала студенткою УДУ ім. Драгоманова? Чому прийшла саме сюди?
Оля: Це доволі звичайна історія. Я довірила мамі пошуки університету, поки сама займалася активною підготовкою до ЗНО. Уся інформація, яка в неї була, – це те, що математики не повинно бути, але обов’язково має бути українська мова й література. Якось мама натрапила на факультет української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка й показала мені. Я зацікавилася. Так і почався мій шлях тут.
3. Яку професію обрала та чому?
Оля: Моя спеціальність – «Середня освіта (українська мова та література)». Чесно кажучи, не хотіла бути вчителькою, але все одно вступила. Тепер рада, що зробила такий вибір, бо сьогодні радо допомагаю осягнути глибини й безмежні цікаві виміри української мови своїм ученицям.
4. Що тобі найбільше подобається в процесі навчання? Які моменти за весь час в університеті стали найціннішими?
Оля: Мені подобається виконувати творчі завдання, наприклад, писати казку. А найціннішими в університеті все-таки стали позанавчальні моменти. Робота в приймальній комісії в штабі «Абітурієнт», поселення в гуртожиток й вечірні посиденьки з друзями там, різноманітні онлайнові заходи, несподівані й заплановані зустрічі в університеті зі студентами і викладачами – все це та багато іншого залишило приємний відбиток у серці й закарбувалося в пам’яті як найліпші часи мого студентського життя.
5. Навчання до ковіду та повномасштабної війни й зараз. Що втратили студенти, на твою думку, та як це можна виправити?
Оля: На мою думку, ми та школярі втратили комунікацію. Звісно, можна спілкуватися онлайн, але це аж ніяк не замінить очну зустріч. Проте це вже ніяк не виправити, можна тільки намагатися частіше «виходити в люди», бачитися з близькими й обов’язково обійматися з ними під час зустрічі.
6. Найцікавіше:) Як ти стала випусковим редактором «7 Неба»? Чому ти «сказала так» студентському виданню?
Оля: Почала свою діяльність в газеті ще з першого курсу й обрала рубрику «LET`S WATCH IT TOGETHER». Пам’ятаю, як щиро стрибала від радості, коли мене було прийнято в «7 небо». Так і стала авторкою. А випусковою редакторкою опинилася тоді, коли Надія Кибукевич написала з пропозицією в спільний чат укрфілівців. Побачивши повідомлення, я відразу виявила ВЕЛИЧЕЗНЕ бажання допомагати. Палко хочу бути редакторкою, а студвидання – саме те, що треба початківцю.
7. У чому цінність «7 Неба» для студентів? Чому варто спробувати хоч раз себе у газеті?
Оля: По-перше, саморозвиток. Наведу власний приклад. Відверто кажучи, я писала з помилками. І, як зараз розумію, дуже типовими. Місяці тренувань у написанні текстів – і я вже маю багаж знань. Звісно, на це впливає і навчання на парах.
А по-друге, студент чи студентка, пишучи в студгазеті, можуть розширити горизонти свого мислення або відкрити в собі якийсь прихований талант до письменництва. Тому-то й варто спробувати себе в газеті хоч раз.
8. Як ти бачиш розвиток студентського видання «7 Неба»?
Оля: Кожне покоління укрфілівців принесе щось своє. Деякі рубрики занепадатимуть, деякі відроджуватимуться і додаватимуться нові й нові. Упевнена, що газета «7 небо» буде вдосконалюватися й ставати ще кращою, але точно не стоятиме на місці.
9. Яка твоя найулюбленіша рубрика у «7 Небі»? А стаття?
Оля: «Пишу крізь тишу». Це найпопулярніша та водночас і найцікавіша рубрика, на мою думку. У ній стільки думок і почувань, натхненних історій і описів. У ній багато людських внутрішніх світів, поринаючи в які ближче знайомлюся з авторами й авторками нашого видання. Серед статей немає улюбленої, але з останніх мене вразив текст про літо за двадцять кілометрів від фронту.
10. Укажи три тези-цінності, про які варто не забувати студентам, на твою думку.
Оля:
1. Цінувати й поважати викладачів, які допомагають і йдуть назустріч.
2. Потрібно знати свої права, але й пам’ятати про обов’язки і людяність.
3. Удосконалюватися, пізнавати нове, не зупинятися на досягнутому, тобто важливо всебічно саморозвиватися, не зациклюючись тільки на одному навчанні в університеті.
Ті, що завжди з іншого боку екрана, ваші Надія та Оля дякують за увагу і запрошують ставати авторами “7 Неба”!
Інтервʼювала: Надія Кибукевич
Героїня: Оля Кузнєцова