.png)
Карантин та «дистанційка»: викладачка та студентка про навчання на карантині
12 березня 2020 року всі навчальні заклади України перейшли на дистанційне навчання у зв’язку зі збільшенням рівня захворюваності на COVID-19. Спочатку карантин планували лише на 2 тижні, але, як результат, ми майже пів року чекали саме того дня, аби знову повернутися до звичайного ритму життя.
За ці пів року ми мали можливість практикувати дистанційне навчання: формат, який викликав багато дискусій, був сповнений протиріч. Іноді навіть виникали непорозуміння і між студентами, і з викладачами. Але ми впоралися з цим і змогли завершити семестр.
Проте залишаються актуальними питання: чи всім сподобалося вчитися онлайн. Чи, може, все ж таки варто віддати перевагу навчанню в авдиторіях? Про це я запитала людей, які представляють два різних світи: світ викладачів та світ студентський. У цьому випуску свою думку висловила доцент кафедри української мови Оксана Романівна Гаврилюк, а думку студентів – студентка 2 курсу Марія Радченко.
*Варто зазначити, що питання були абсолютно однаковими, але про це ми не повідомляли нашим респондентам.
1. Як оцінюєте навчання офлайн? Чи сумували Ви за аудиторною атмосферою?
Марія: По-різному. Онлайнове навчання, насправді, зручне: ти можеш сам розрахувати свій час, тобі все доступно. А з іншого боку, ти не бачиш людей, яких бачив щодня. Це прикро. Бо живе спілкування, особисто для мене, дуже важливе.
Оксана Романівна: Я вважаю, що вихід на заняття в авдиторії після тривалого карантину був необхідністю. Віддаю перевагу навчанню наживо, бо вважаю, що людина, як соціальна істота, навчається й розвивається в колективі. Також надважливим є живий емоційний обмін. Рада повернутися до навчання офлайн.
2. 12 березня ми всі пішли на карантин. Якою була Ваша перша думка в той момент?
Оксана Романівна: Звісно, як і багато з нас, я була впевнена, що через три тижні ми повернемося до навчання в авдиторії. Однак через деякий час від упевненості вже нічого не залишилося, довелося звикати до думки, що карантин надовго…
Марія: «До 3 квітня посидимо і добре. Побуду хоч трошки з родиною, бо нечасто вдається до них приїжджати через значну відстань». У тому і суть (того, що нас відправили на карантин), що ми навіть не попрощалися. І пів року думали, як би зустрітися і обійнятися.
3. Чи були думки на кшталт "хоч би довше дома посидіти"?
Марія: Це питання складне. Бо як зараз пам’ятаю, як вдома стіни душили. Ти сам на сам з думками. Не те що не виходиш за межі квартири, але думки засіли і не вилазять (з голови). Як сильно хотілося вирватися! А коли час підходив ближче, то й думала: «А як інакше? Таке можливо?» Наскільки за пів року змінилося життя.
Оксана Романівна: Ні-ні, це не про мене. Попри всю мою любов до домашнього затишку й комфорту, не звикла довго бути вдома. Зазвичай багато часу проводжу на факультеті, усі справи залагоджую впродовж дня, перебуваючи в місті. Навіть найважливіші документи завжди зберігаю в деканатському комп’ютері, а не вдома, бо звикла все вирішувати на місці. Коли довелося працювати не в університеті, були проблеми з відновленням інформації на домашніх електронних носіях.
4. Як ми пам'ятаємо, згодом карантин перетворився на дистанційне навчання. Що Ви можете сказати про такий формат занять?
Оксана Романівна: Останні кілька місяців непростого минулого навчального року ми практикували дистанційне навчання. Задовго до карантину наш факультет одним із перших в університеті долучився до роботи в електронному навчальному середовищі Moodle, де успішно працює впродовж п’яти років, що відчутно полегшило перехід до навчання і викладання за межами навчальних авдиторій. Викладачі факультету зареєстрували понад 180 навчальних електронних курсів, де розмістили теоретичні відомості, корисні покликання на джерела, тексти для практичних та семінарських занять, а також підсумкові та екзаменаційні тестові завдання, якими активно користуються студенти.
Новим для нас стало проведення лекційних, практичних занять, а також підсумкової державної атестації за допомогою відеоконференцій у дистанційному режимі. Попри деякі труднощі, пов’язані з роботою техніки та мережі Internet, нам вдалося успішно завершити навчальний рік, виконати всі заплановані завдання та набути нового корисного досвіду, який, очевидно, будемо використовувати й надалі.
Марія: Тут залежить все від того, як людина для себе розставить пріоритети. Хтось буде сприймати інформацію, а хтось махне рукою та піде далі спати. Це доступно, а з іншого боку – важко. Не для лінивих. А за карантинний час багато хто запустив себе та мозок в прірву, як прикро не звучало б...
5. Знаю, що у Вас було багато дистанційних занять у другому семестрі. Чи не було моменту, коли хотілося вимкнути комп'ютер і не проводити заняття онлайн?
Оксана Романівна: Було непросто і технічно, і фізично, але зі студентами на заняттях завжди працюю відповідально, натхненно сподіваючись на те, що їм цікаво вивчати мову зі мною, що ми однодумці, що разом виконуємо спільну суспільно важливу роботу. Хотілося вимкнути комп’ютер, коли довелося виконувати важку технічну модераторську роботу, яку освоювала самостійно і витрачала на це багато часу. На тлі цього лекції і практичні онлайнові заняття були щасливими годинами приємного спілкування і … відпочинку від формальної технічної роботи.
Марія: Звичайно, і не один раз. Я є такою людиною, якій важко робити весь час одне й те саме. Я не буду сидіти, якщо хочу йти. Я люблю сучасність, що дає мені багато можливостей. Однак коли це перекриває реалії, то важко. Дуже важко.
6. Дещо провокативне питання: назвіть один позитивний і негативний аспекти дистанційного навчання
Оксана Романівна: Позитивний: мобільність, можливість навчатися в будь-якому місці та за кількома освітніми програмами водночас.
Негативний: брак особистого спілкування з викладачем та однолітками, нестача важливих навчальних дискусій на проблемні теми, які неможливо замінити електронною перепискою.
Марія: Позитивний - час. Ти економиш час, який витратив би на дорогу туди й назад. Економиш сили, бо дорога особисто в мене відбирає всі сили. Ти сприймаєш інформацію доступно, в комфортній для тебе атмосфері.
Негативний - лінь. Насправді, це так. Бо навіть економія часу на дорогу призводить до «посплю ще». Не витрачена енергія за день іде в інші напрямки. Однак усе залежить від людини.
Тому всім 36,6, енергії, сил і волі!💛
Автор: Дарія Шерстюк