МАЮ ЩО СКАЗАТИ

17 листопада у всьому світі відзначають День студента – свято молодості, драйву, яскравих особистостей. Українське студентство не стоїть осторонь і цього дня також відзначає своє, так би мовити, професійне свято. Моє інтерв’ю – певна розмова з хорошими друзями, студентами старших курсів нашого факультету. Поговорили з ними про складнощі, спогади і просто про те, як це – бути студентом.

Що для вас є студентство?

Софія Денисюк, студентка 5 курсу: Для мене студентство – це останні п’ять років, усе моє життя, тому що навіть коли я іду на роботу, то дистанційно перебуваю на зв’язку зі студентами; приходжу до гуртожитку, де так само перебуваю зі студентами. Ночую зі студентами, їм зі студентами. Вони – моє життя. А ще студентські роки – це класна школа життя, воно формує.

Євгенія Доценко, студентка 4 курсу: Студентство - це новий подих у житті. Коли ти вчишся жити без батьків, абсолютно незалежно, самостійно вирішуєш усі свої проблеми. Знайомишся з новими людьми, відвідуєш вечірки, навчаєшся, йдеш на першу роботу і, маючи деяку свободу, ще не маєш неймовірно серйозних проблем.

Дмитро Бабич, студент 3 курсу: Для мене студентство - це один з етапів дорослішання людини. Під час студентських років ти робиш значні кроки до формування як особистісного, так і кар'єрного.

Чи легко бути студентом?

Софія Денисюк: Мені здається, що тут все не однозначно. Якщо ти щось робиш старанно, то тобі ніколи не буде легко. Тобі може бути легко, якщо ти просто нічого не будеш робити, будеш пасивним, не відвідуватимеш пари, не займатимеш активну позицію у своєму студентському житті. Але якщо ти захочеш стати ідейником, рушійником, то тобі буде важко. Тому, буду чесною. Студентство – це нелегко, тому що стираються стереотипи, з очей дуже швидко збивають рожеві окуляри і чи не вперше у житті ти стикаєшся з дещо травматичними, але дуже важливими у майбутньому, дорослими кроками.

Євгенія Доценко: Студентом бути складно і легко водночас, адже ти маєш встигати вчитися, працювати. Але ще ти маєш купу крутих можливостей!

Дмитро Бабич: Життя саме по собі важка штука. Студентство далеко не найважче, що може бути.

Який ваш найяскравіший спогад за роки навчання в університеті?

Софія Денисюк: Чесно, то за роки студентства було багато всього, хорошого і не дуже. Але найяскравіші мої студентські спогади пов’язані зі студпарламентом. Я пам’ятаю момент, коли на цьогорічному сплаві всі наші студенти разом співають гімн факультету під гітару. Тоді навіть тренери, які були з нами, надихнулися і були вражені такою єдністю. Ще один спогад – це коли на моєму другому курсі їздили з викладачами в Полтаву, і вони з нами збирали каштани. Не знаю, мені чомусь так це запам’яталося, бо це було так мило. І, мабуть, я тоді ще не сприймала той факт, що викладачі з нами на одному рівні і можуть дозволити собі такі розваги.

Євгенія Доценко: Обожнюю вітати з днем народження. Коли вночі всі йдуть о 00:00 до когось у кімнату. Торти, свічки, багато друзів, посмішки, привітання. Це все заряджає мене особливою енергією, і кожне привітання є найкращим спогадом зі студентства.

Дмитро Бабич: Спогадів, якщо чесно, багато. З теплом згадую спільні поїздки з парламентом на море, на сплави. Так, що аж жити хочеться!

Якщо була б можливість змінити університет чи спеціальність, чи скористалися ви нею? Чому?

Софія Денисюк: Можливо, я хотіла би спробувати якусь академічну мобільність. Якщо не закордоном, то хоча б в межах нашої країни. Мета моя така: побачити досвід інших університетів, взяти його і якось реалізувати в нас. Я вже була в Угорщині і зустрічалася зі студентами, які вивчають українську мову. Ти бачиш, як люди стараються, вивчають твою рідну мову. Після цього повертаєшся в Україну і розумієш, наскільки важливо знати і вивчати українську.

Але я б точно не змінювала університет, бо те, що я сюди потрапила, – це доленосна подія в житті. І вона відчинила переді мною багато дверей.

Євгенія Доценко: Коли вступала в НПУ, думки були переходити в інший університет. Але зараз я дуже задоволена, що потрапила саме сюди.

Дмитро Бабич: Якщо чесно, то хотів змінити спеціальність на більш творчу. Дуже хотілося б стати режисером, ділитися власними думками, відчуттями та красою.

Яким на вашу думку має бути сучасний студент?

Софія Денисюк: Перш за все – стресостійким. Також самодисциплінованим, мати вміння самостійного менеджменту і не боятися просити допомоги, якщо вона потрібна. Тому що деколи важко все витримати. Студент активний, і це та людина, яка має розуміти, що вона в майбутньому буде розбудовувати свою країну. Тому з років студентства треба починати пропагувати якісь здорові ідеї в маси.

Євгенія Доценко: Сучасний студент має встигати все та мати нескінченний запас оптимізму. Адже навіть просто щиро посміятися зі своєї невдачі та бути в декількох місцях одночасно - безцінний талант.

Дмитро Бабич: Сучасний студент, який вчиться за фахом, по-перше, має не зубрити інформацію, а саме вчитися, пізнавати тонкощі фаху та розвиватися. По-друге, під час навчання слід шукати можливості для реалізації за спрямуванням.

Якщо хочеш, можеш написати побажання іншим студентам з нагоди професійного свята.

Софія Денисюк: Якомога сильніше цінуйте кожну мить в університеті. Такого досвіду і такої атмосфери, мені здається, немає ніде. Ми ще незалежні, і навколо панує якась така атмосфера, ми такі якісь мрійники! Тому я бажаю вам черпати натхнення, бути всюди, не лінуватися і не проспати ці роки. Адже все залежить від нас: наш вибір, наша праця і наше майбутнє.

Дмитро Бабич: Вступайте туди, куди душа лине, навчайтеся та ОБОВ'ЯЗКОВО не забувайте про те, що універ, гуртожиток – це, крім місця для навчання та проживання, ще й школа соціалізації. Тож спілкуйтеся з однолітками, дружіть, любіть та зростайте.

Інтерв'ю підготувала Дарія Шерстюк