.png)
Літературна майстерня "Божевільні риби"
Андрієнко Валерія або наша Лібера. От тільки не кажіть, що ви не знаєте, що вона з Ніжина! Яскрава представниця вимираючого виду фольклористів. Має статус "королеви футуропрерій" і водночас "дівчинки з магічною запальничкою". Офіційно у шлюбі з літературою. Її можна розбудити вночі і запитати про Гоголя - розповідь триватиме добу, якщо не більше! Лібера пише поезію опівночі, у перервах між відьомськими ритуалами. Її стихія - море книг і цунамі почуттів. Тож маємо ми таку чуттєво-експресивну мисткиню.
Андрієнко Валерія або наша Лібера. От тільки не кажіть, що ви не знаєте, що вона з Ніжина! Яскрава представниця вимираючого виду фольклористів. Має статус "королеви футуропрерій" і водночас "дівчинки з магічною запальничкою". Офіційно у шлюбі з літературою. Її можна розбудити вночі і запитати про Гоголя - розповідь триватиме добу, якщо не більше! Лібера пише поезію опівночі, у перервах між відьомськими ритуалами. Її стихія - море книг і цунамі почуттів. Тож маємо ми таку чуттєво-експресивну мисткиню.
Від постмодернізма мистецтву
ФУТТУРИИЗМ Футуризм фігури кошлаті і квадратні колеса як колізей з прямими кутами квадрат цивілімертвого труда твої фарби говорять «О ФУТУРРРИЗМ» ричать мотори і фабрики Футурииизм це брунатно-блакитні мальви строєм стоять серед доріг бруталізму та арт-деко лозунги крики та стуки асфальти ритори та громи горбатих ідей зафутуруй мрії майбутнього затисни скреготом картаті форуми і хрести біля твого колізею на очах у 28 силуетів футурний футорорист народ із поетів, героїв, святих, di artisti, di pensatori, di scienziati, di navigatori, di trasmigratori!
Медея
О сонцеприхильна, сонячна, Медеє! Твій предок Геліос прийде о дев'ятнадцятій чи о шостій за київським часом. Тебе забрали, тебе вкрали з малої провінції сонячних людей. О Медеє! Кого і що ти вбила, Перед тим, як убили тебе? Перед тим, як убили тебе, як пронизали тіло твердим кинджалом чоловічої моці? О Медеє! Ти прекрасна і червона, як Сонце, що засліплює Контрактову, що просочується у твою кров! О Медеє! І твоя кров пролилася раніше, ніж про це загомоніли несонячні люди. О Медеє! Чому мовчить Майдан? Чому ніхто не закричить, коли вбивав твоє юне тіло несонячний Ясон? О Медеє! Я люблю тебе так, як ти любила Сонце! Медеє, навіщо тобі Коринф і Київ? Засвіти сонцем своїх дітей! Ти побачила цей світ у муках червоної крові. Медеє! Чаклуй і впивайся вином, власною вродою! О Медеє! Я чекаю тебе на Подолі! Я люблю тебе! О Медеє! Убий ще раз Апсірта, нехай його тіло роздеруть, пошматують безпритульні собаки, безпритульні душі! Твою юність роздер чоловік! Убий ще раз Мермера і Ферета! Сини твої вбили тебе! О Медеє! Я люблю тебе! Я хочу, щоб ти була Сонцем! Геліос уже тане в Дніпрі! Медеє! Медеє! Медеє...
***
Ти знаєш, коли стався той день, Усе було іншим. Але найбільше – небо… Воно плакало чи вмивалося? Воно кричало чи упокоювалося? Хмари були такі великі. Ні, не як паперові, не ватяні, Вони були, як люди: Пишнотілі і знеможені , Втомлені і покинуті всіма на світі, Може, і тим небом, що їх зродило, Що їх тримало на собі. Вони були людьми! З'юрбленими і поодинокими, Здавалося, що їхні душі говорили… Ха! Чуєш, а це ж коли ми помремо, Ми полетимо на небо? Хтось до зір, А хтось залишиться хмарами! Ти станеш заходом полум'яним І таким нетривким, як і любов. "Ми ніколи не матимемо сім'ї, Дай Боже, шоб дожили до літа!" І не дожили. І стали хмарами. Хтось буде отак їхати і дивитися на нас, А потім впаде прямо на дорозі, Бо небо не для всіх, а хмари лише для закоханих...
Для кохання, яке не доживає. А я бачу ті хмари досі, я відчуваю небо… Я л...