ПОЧУТТЯ НА ПАПЕРІ

Дівчина-магія, що живе у магії, живе магією та для магії, Холодовська Наталя. Неординарна, рішуча та цілеспрямована мисткиня комбінує у собі вивчення української літератури, екології та електродинаміки!

Радимо не завдавати їй шкоди, бо, здається, що ця казкотворчиня має тісні зв'язки із відьмами, знає старослов'янську демонологію! Ната пише для дітей казки про драконів, фей, принців та принцес. Будь-який сон перетворює на сюжет. Тому її витвори часто дивні і надреальні. Натхнення до письменниці приходить уночі та йде у світлі перших ранкових променів.

Любов до дітей реалізовує у вчителюванні. У складних ситуаціях не втрачає усмішки з обличчя. А своїми фантазіями викликає цю усмішку ще й в інших.

Наталя говорить, що натхнення можна знайти в абсолютно кожній речі, головне – уміти бачити казку в буденності.

Дякуємо, Наталю, за даровану нам віру в дива!

Це ставало вже гарною традицією:

Я розповідала казки під вашу гітару.

І слова зривались із уст нічною птицею,

Лякаючи снів галасливу отару…

Я підходила до дверей

Годині о першій ночі

І слухала, слухала, слухала,

Як гітара за ними шепоче…

Ми говоримо про дурниці

Годині о четвертій ранку,

А казки під стару гітару

Відчиняють блакитну фіранку.

Мамо, мамо? А Дід Мороз існує? - Не існує, доню... - А до нас прийде різдвяна фея? - Навряд... - Мамо! Дивись, це ж тато!!! А чому він з тітонькою Оленою? -То вона його різдвяна фея! Підростеш – зрозумієш... - Мені уже 12... * На лавці у сквері сиділи кароокий хлопець і невисока русява дівчина. Вони з легким сумом провели поглядами згорблену жінку в старому пальто (ще ж і молода зовсім) і кучеряву малечу, що перестала весело сміятись і повільно пленталась за мамою. - Комусь потрібне різдвяне диво, - Олексій повернувся до Іванки і загадково посміхнувся. - Я б того ловеласа таким дивом нагородила, що на все життя наліво перестав би дивитися... Я ж не завжди була світлою феєю! - От тільки не треба! Минулого разу Гренландія обледеніла, навіть зараз розморозити не можемо! * - Див не існує! - дванадцятирічна дівчинка посеред коридору сердито дивилася на вчительку. - Настусю, чому? "Бо тато буде святкувати Новий рік з тітонькою Оленою, а не з нами"- вголос цього Туся, звичайно, не сказала. - Гей, мала! - високий старшокласник підбіг до Настусі й тицьнув їй в руки якийсь конвертик. - Дива трапляються тільки з тими, хто в них вірить. Розгорнеш на Новий рік. *** У цей же час Ві (Іванкою її міг називати тільки Олексій, і ніхто більше!) спокійно підійшла до шафи у квартирі тітки Олени й дістала з нижньої полиці скляну пляшечку. Жінка сердито спостерігала за цією нахабою (за її словами).

- Тьху! 30 років, а привороти робити нормально так і не навчилася! Тренуйтесь, шановна! І викинувши пляшку у комин, фея вийшла з квартири через вікно крайнього, сьомого поверху. * Президент вітає країну з Новим роком. Мама робить останній салат. Настуся сидить у тата на колінах і відкриває конверт. Яскраве фото, де той старшокласник із якоюсь дівчиною обіймають величезного білого ведмедя і підпис: "Настусі від Діда Мороза і різдвяної феї з Лапландії з любов'ю". - Це ж ми їх бачили тоді в парку! - ахнула дівчинка. * - Яка краса! - Тебе на романтику пробило? У нас ще пів світу без подарунків! Давай, скоріше! - Ві злетіла з даху й зникла в сніжному вихорі. - Послав же Бог жіночку! І так уже тисячу років! - і Олексій пірнув у сніжний буран слідом за дівчиною.

Літературна майстерня "Божевільні риби"