Таємниці «Святих Миколаїв»

Уяви, як ідеш грудневою вулицею, де магазини й шоу-руми вже потихеньку перетворюються на яскраву та мерехтливу різдвяну казку. У повній тиші ти відчуваєш ледь чутне рипіння сніжку, який щоразу чітко відбиває ритм і утворює новорічну мелодію твоєї ходи. А повз метушливо проходять люди, в чиїх розмовах ти чуєш розгублене «що подарувати?» і розумієш, що час настав. Настав час поговорити в тиші й нарешті відкрити таємницю секретних «Святих Миколаїв».

Із покоління в покоління діти уважно слухають легенду про Святого Миколая, в одній руці якого різочка, а в іншій – подарунок. Що отримаєш - залежить від тебе. Із цього моменту життя перетворюється на квест-гру й кожну свою перемогу ти присвячуєш йому. Тому, хто вміє читати твої думки або підслуховувати розмови з батьками і якимось дивом класти під подушку омріяне, навіть тоді, коли ти наполегливо тримаєш свою руку там і так мрієш побачити хоча б пасмо його сивої бороди.

Згадай, як ти радієш, коли бачиш, як з твоїх чобітків, які завжди стояли в калюжі розталого снігу, викочуються мандарини. А ти, не снідавши, починаєш чистити одну з них. Цитрусові нотки зводять твої органи чуття з розуму, і в цей момент ти відчуваєш справжній смак свята. Поряд сидить рідна людина й так щиро радіє твоїй посмішці. А на твоє запитання «а що тобі приніс Миколайчик?» відповідає, що цього року вона була неслухняною, а ти в цей час простягаєш зі своєї маленької теплої долоньки мандаринку. І щастя починає множитись.

Із кожним роком цікавість посилюється й ти перетворюєшся зі звичайного допитливого котика на справжнього детектива. Твоя ціль – будь-якою ціною спіймати щедрого бородача. Але твої шалені плани розвіюються, коли ти випадково натрапляєш на подарунок у маминій шафі, про який прохав «Святого» у своєму листі. Заперечення. Гнів. Компроміс. Прийняття. Ти починаєш розуміти, що тим самим щедрим дідом була мама, бабуся, сестричка чи тато з братом. Це для них ти писав листи і малював малюнки. Саме цим людям ти присвячував кожну свою перемогу. У тобі прокидається бажання, шалене бажання того, щоб і до них вже нарешті прийшов Миколай. Таємницю розкрито.

На мій погляд, усередині дорослої людини живе казка, віра в диво, безмежне відчуття свята. І ти хочеш поділитися цим відчуттям. Покласти під подушку татові чи матусі молочний шоколад із мандаринами і з нетерпінням чекати їх здивування. Вони знаходять. А потім ти підбігаєш, радієш за них, чітко усвідомлюючи те, що ці емоції подарував їм ти, бо бути Святим Миколаєм для своїх рідних – це набагато цінніше.

Із часом тобі хочеться дарувати такі емоції всім: однокласникам, друзям, учителям, одногрупникам або зовсім не знайомій тобі людині. Так сталося зі мною.

Одного разу, проходячи ліцейним коридором, я зустрілася поглядом із хлопцем з паралельного класу. Ми посміхнулись один одному й побігли собі далі в справах. Але всередині я відчула тепло. Те саме тепло, коли тобі посміхається у відповідь незнайома людина.

У навчальному закладі саме проходила гра «Янгол-оберіг», мета якої полягала в тому, щоб дарувати подарунки зовсім не знайомій тобі людині й отримувати приємні речі від такого ж незнайомця. Списки учасників складали заздалегідь, і ми приходили обирати собі «жертву». Я обрала дівчинку з гарними карими оченятами, молодшу за мене на рік, і про «незнайомця» теж не забула. Попри те, що його не було в списках, я вирішила здивувати хлопця. Протягом тижня мої «таємні агенти» передавали маленькі пакуночки із солодощами, гарячими напоями та новорічними й атмосферними речами. Він не здогадувався, що його цьогорічний Миколайчик – я. А коли вирішила згодом зізнатись у своїх справах – на обличчі з’явилась така ж щира посмішка, як і вперше.

У такі моменти ти розумієш, що за цими дрібничками стоїть щось грандіозне, те, що зароджується з посмішки й переростає в справжню дружбу. Звідси ти береш натхнення працювати, дивувати, приділяти більше увагу дрібничкам, адже вони – початок великого. Вони мотивують. Хто знає, можливо саме в такому Миколайчику, як ти, хтось відчуває потребу. А завдяки твоїм маленьким щедротам у чиємусь серденьку почне танути лід.

Авторка: Вікторія Коваленко